Печать

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
1 час 1 день 1 неделя 1 месяц Навсегда

[587]

Хотелось бы видеть в этой теме впечатления о последних прочитанных произведений, возможно, это поможет кому-то определиться с тем, что (не) стоит читать.

Макс Фрай, «Лабиринт Мёнина». Достойное завершение сериала, окончание ученичества, переход от nigredo к albedo и множество всего. Хорошо, приятно, есть что ГРОКнуть...

P. S. Просьба при наличии темы про автора публиковать впечатления и рецензии, как и обсуждать творчество и персоналии — непосредственно в них
з переліком наявних тем за авторами (абетковий порядок) можна ознайомитися тут: покажчик тем
окремі "загальні" теми: сучукрліт; література японії

[mod]під катом - перелік авторів у темі (абетковий порядок). у процесі. доповнюватиметься...

• акунин, борис
• аристотель / aριστοτέλης
• арчер, вадим
• баумгертнер, ольга
• багряний, іван
• банч, кріс / bunch, chris
• беґберер, фредерік / beigbeder, frederic
• белянин, андрей
• бенкс, єн / banks, iain
• беркем аль атоми
• берн, ерік / berne, eric
• бормор, петр (мордкович петр борисович)
• борхес, хорхе луїс / borges, jorge luis
• бояндин, константин
• буковскі, чарлз / bukowski, charles
• буркин, юлий
• бушнел, кенденс / bushnell, candace
• вайнери, брати
• вейс, маргарет / weis, margaret
• вербер, бернард / werber, bernard
• вишневський, януш / wisniewski, janusz
• віан, борис / vian, boris
• віндж, вернор / vinge, vernor
• войнич, етель ліліан / voynich, ethel lilian
• гашек, ярослав / hašek, jaroslav
• гессе, герман / hesse, hermann
• гікмен, трейсі / hickman, tracy
• глуховский, дмитрий
• гобан, рассел / hoban, russell
• гоголь, микола
• грін, олександр
• громов, александр
• гумилев, лев
• ґавальда, анна / gavalda, anna
• ґарі, ромен / gary, romain
• ґейман, ніл / gaiman, neil
• ґібсон, вільям / gibson, william
• ґілберт, елізабет / gilbert, elizabeth
• ґлаттауер, даніель / glattauer, daniel
• ґолден, крісті / golden, christie
• ґордер, юстейн / gaarder, jostein
• ґретковська, мануела / gretkowska, manuela
• дал, роальд / dahl, roald
• далин, макс (далин максим андреевич)
• данихнов, владимир
• декандідо, кейт / decandido, keith r.a.
• джонс, діана вінн / jones, diana wynne
• ділені, семуель рей / delany, samuel ray
• додж, джим / dodge, jim
• достоєвський, федір
• дюма, александр (батько) / dumas, alexandre (père)
• екслайн, вірджинія / axline, virginia m.
• еллі, роберт / robert alley
• естес, клариса пінкола / estes, clarissa pinkola
• замяткин, николай
• иванов, борис
• иванова, вероника
• искандер, фазиль
• ішіґуро, казуо / яп. 石黒 一雄
• каганов, ллео
• кайко, такеші
• кетро, марта
• кізі, кен / kesey, ken
• кларк, сюзанна / clarke, susanna
• корнвелл, патрисія / cornwell, patricia
• коростелева, анна
• коул, аллан / cole, allan
• коупленд, дуглас / coupland, douglas campbell
• крайтон, джон майкл / crichton, john michael
• крес, фелікс в. / kres, feliks w.
• кучинский, александр
• ларсон, стіґ / larsson, stieg
• леблан, моріс / leblanc, maurice-marie-еmile
• левін, айра / levin, ira
• ліндсей, джефф / lindsay, jeff
• логинов, святослав
• лу, ерленд / loe, erlend
• лукин, евгений
• лунгина, лилианна
• льюїс, клайв стейплз / lewis, clive staples
• метерлінк, моріс / maeterlinck, maurice
• метсон, річард / matheson, richard
• молния
• моррісон, тоні / morrison, toni
• нестайко, всеволод
• никонов, александр
• нотомб, амелі / nothomb, amelie
• овчинников, всеволод
• орвелл, джордж / orwell, george
• павич, мілорад / павић, милорад
• памук, орхан / pamuk, orhan ferit
• панкеева, оксана
• панов, вадим
• панченко, григорий
• паоліні, крістофер / paolini, christopher
• перес-реверте, артуро / perez-reverte, arturo
• перрі, с.д. / perry, s.d.
• перумов, ник (перумов николай даниилович)
• подшибякин, андрей
• поланік, чарльз «чак» / palahniuk, charles «chuck»
• полумрак (Книга Натаниэля)
• рабинер, игорь
• рассел, ерік френк / russell, eric frank
• рільке, райнер марія / rilke, rainer maria
• рубина, дина
• села, каміло хосе / cela, camilo josé
• сент-екзюпері, антуан де / saint-exupéry, antoine de
• сорокин, владимир
• стейнбек, джон / steinbeck, john
• стерлінґ, брюс / sterling, bruce
• стоппард, том / stoppard, tom
• тараненко, владимир
• твен, марк / twain, mark
• толстая, татьяна
• тул, джон кеннеді / toole, john kennedy
• угрешич, дубравка / ugrešić, dubravka
• уельбек, мішель / houellebecq, michel
• улицкая, людмила
• філдінґ, гелен / fielding, helen
• фоер, джонатан сафран / foer, jonathan safran
• фройд, зигмунд / freud, sigmund
• фромм, ерік / fromm, erich
• хайнлайн, роберт / heinlein, robert
• чернишевський, микола
• чехов, антон
• яновіц, тама / janowitz, tama

окремі, неавторизовані видання:
"истории екатерины второй" а.брикнера
правила безопасной эксплуатации электроустановок потребителей
"современная генетика" (2т з 3) ф. айла, дж. кайгер, 1989
"сборник фантастических рассказов "новые мифы мегаполиса"[/mod]

[Uksus]

...и тут Остапа понесло...

Владимир Данихнов
"Чужое", 2005
Хтось десь написав про цю книгу, як "перехід зі сну в сон"... або "з марення в марення"...

В мене майже увесь час було чітке враження, що немає ніякого "переходу", що все це -- продовження найпершого, просто героєві лише здається, що він прокинувся.

. Не буде особливим спойлером написати, що кожна частина книги -- ілюзивно-алюзійна, то на Стругацьких, здається, то на Кінґа, то на Пєлєвіна, то ще на одну штуку з хорошої російської казкової фантастики, а може й ні. І так, вона краще написана за "Братів наших менших", але разом із тим зліша, сповнена приреченості й важча для прочитання. Філософська складова й загравання з читачем, які в книзі теж є, на диво сподобались. Персонажі -- звично виписані й навіть дещо колоритні, хоча от вони, персонажі, по-моєму у книгах Даніхнова найбільш однотипні. 
"Девочка и мертвецы", 2010
дочитана вчора-сьогодні по дорозі додому. Знову відчувається подібність персонажів з якимись із попередніх книг. І впізнається "той самий" Даніхнов, який рухається кудись від твору до твору по власній дивній-дивній траекторії. Цікаво, що він напише мені, якщо спитаю, чи цей роман --пародія на Масодова? Гадаю, в нього це вже стоп'ятсот раз питали. Та і книга ця ідейно наче вивернутий якимось чином цикл "Школа" або "Ключ від безодні"... Хоча й дорослі ті ж: гидкі, мерзенні покидьки здебільшого. От правда зомбі няшні. Катя (дівчинка) -- покірна й на перший погляд ніяка, така в чомусь схожа на її тезку Котову... І не схожа одночасно, відчувається в ній певною мірою сила, якої в жодної з героїнь Масодова не було. Сила не вбоятись зла, встояти. Особисто мені важко сказати, краща ця книга за "Братів..." чи ні: стилістика й діалоги дуже якісні, прописані прекрасно, але так, спекуляція на сюжеті й жахливих подробицях, і так кінцівка слабкувата, хоча й закономірна.

Всьо, досить поки з мене Даніхнова

[Uksus]

Тарас Прохасько, НепрОсті, 2002

А хто не прочитає сей есей, тому чи тій буде непросто у житті,
оскільки їх Непрості оминуть своїми явними сюжетами, ба навіть
вимкнуть звук і світло.
Ярослав Довган

Роман про прості штуки, написаний простим собі дядьком Тарасом Прохаськом. Прості штуки, се гори (ом-ном-ном, хочу в Карпааатииии ), доли, долі й люди, події й місця й події і місця, й події і місця. Відсутність сюжету лише підкреслює глибинність подій, що відбуваються і не відбуваються (дуже багато чого не відбувається на сторінках цього твору). Герої, які лише відтіняють місця, разом із тим глибоко прописані, можливо, завдяки власному переплітнанню з тими місцями у такий незвичний, навіть магічний шлях. Погоджуюсь, "магічний реалізм" — якраз про сю книгу, не дивлячись або ж ще й завдяки простоті опису подій і дійових осіб (місць і людей). Якщо ще подумати, як це робить в одному місці герой книги, вона описує такі загалом неприйнятні в соціумі штуки як: алкоголізм, розбещення неповнолітніх, кровозмішання, наркоманія, вбивство, вільнодумство, зоофілія. А ще в книзі повнісінько еротики відвертої й [іноді] не дуже, майже порнографічної та неймовірно витончено-духовної одночасно.
А ще — НепрОсті, про яких не напишу нічого...
Висновок: одна з найкращих і найнезвичніших книг, прочитаних мною за [цього] життя, єдино таке враження, що багато чого автор лишив "за кадром"

[Tlia]

Тюша тут на днях дочитала Лавину Стивенсона, и мне лень писать развёрнутый отзыв, но. Я читала некоторое количество книжек Стивенсона, хотя и не все. И, наверное, "Лавина" - действительно лучшее из того, что он написал. Я очень хорошо понимаю, почему именно она принесла ему популярность. И хотя в некоторых местах обоснуй был для меня недостаточно прозрачным и выглядел довольно натянутым; и хотя книга, как я понимаю, была написана в 1993 году, и кое-где в описании компьютерной реальности это сказывалось (хотя, господи, там вообще альтернативная история, так что - почему бы и нет?); и хотя на мой личный вкус очень характерная для Стивенсона открытая концовка как обычно выглядит довольно смазанной - в общем, несмотря на всё это, книжка действительно очень-очень клёвая.

[Uksus]

Ще напишу трохи про Прохаська, оскільки прочитав щойно його "З цього можна зробити декілька оповідань" та "Як я перестав бути письменником". Так і варто писати про ці невеличкі штуки: проза цього автора не дуже відділяється від нього самого, і вже вони вдвох не дуже відділяються від того чогось, що можна назвати ландшафтом, можна — всім-що-оточує, можна – часо-просторовим всеіснуванням і хтось цілком міг би це назвати "магічною реальністю". Воно таке, ботакЄ. Але головне враження від написаного Тарасом Богдановичем – це то, як воно тебе огортає, омиває (як моя улюблена мрячка в ці чудові осінні дні), проникає всередину, до самого спинного мозку, серця, душі, глибше й глибше, будить ті м’які без надриву чуття-вчуття, про які іноді думаєш, що заради них варто жити.
Любов, вона, зрештою, така, вірніше, й така теж

[587]

Пол Стюарт, Кріс Ріддел. «У нетрях Темнолісу»

З одного боку — підліткове фентезі. З іншого — афігенні ілюстрації «в стилі» Ґільєрмо дель Торо. Школа, що потрапило на мої очі так запізно, в дитинстві неодмінно захопився. Але й зараз можна знайти купу цікавих ідей, зокрема в області стімпанківського косплею чи химерних істот для FaceOff'а. Ну й чудовий переклад від тернопільського видавництва «Навчальна книга — Богдан»: https://bohdan-books.com/catalog/series/104252/

7/10. І є бажання продовжити знайомство легендами Світокраю.

[587]

Алан Мур, Дэвид Ллойд. «V – значит Vендетта». Абсолютное издание.

Добрался я наконец-то до исходного комикса. Экранизация пару лет назад понравилась в достаточной степени. Но после прочтения понимаю, почему Мур рвал и метал после неё и пытался убрать своё имя с книги (и таки добился того, чтобы его не упоминали в титрах фильма и гонорар за него отдали соавтору). С другой стороны, не будь киноадаптации — роман-комикс был бы менее известен и, возможно, мы бы не увидели перевода на русский язык. Который весьма и весьма неплох. Книга — не о борце за свободу, а про анархиста. Против фашизма. История, не теряющая актуальности и сейчас. Много сильных идей, нет, даже Идей, я бы сказал. Переиздание от Азбуки-Аттикус хорошо, содержит раскрашенную версию романа (во времена издания в журналах оно таким не было, хотя Ллойд говорит, что изначально задумывал полноцветную серию), доп. материалы, примечания и раскрытие аллюзий — в общем, рекомендуемое для ценителей.

9/10.

[Tlia]

Мне пришлось прокрутить эту рецензию в голове несколько раз, пока она не перестала, наконец, быть рецензией на "Венскую партию"

Итак, сегодня я закончила перечитывать "Нейроманта", и поэтому расскажу вам про трилогию Киберпространства (или, как было сказано в аннотации, "мир Муравейника") Уильяма Гибсона.
Почему мне вдруг захотелось о ней написать? Потому что это забавно. Нейромант, по словам самого Гибсона, вырос из его рассказов об этом самом мире, мире Муравейника, мире, который потом назовут классикой киберпанка — а тогда никак не называли, не было тогда ещё особо никакого киберпанка, разве что книжки Филиппа Дика.
Рассказы, они написаны очень в духе Дика, очень в духе фантастики Новой Волны. Но Нейроманта новой волной уже не назовёшь: слишком много интернета и зачатков трансгуманизма, слишком мало психодела, слишком благополучная развязка, слишком мало страдания Впрочем, сам он всё равно содержит все элементы бестселлера: глубокие философские вопросы, зубодробительный сюжет, горячие постельные сцены и прочий жестяк. Собственно, не ради него эта рецензия писалась: Нейроманта с рассказами я читала ещё на младших курсах универа, и рассказывать о нём бессмысленно, его просто нужно читать. Всем. Серьёзно, если вы его ещё не читали, то просто почитайте, тут больше нечего говорить.

Нет, рецензию эту я решила написать ради двух продолжений: "Граф Ноль" и "Мона Лиза Овердрайв". Почему? Потому что...
Потому что если первую книгу Гибсон написал чтобы получить мировое признание (ну, не думаю, что он аж прям так расчитывал, но чувствуется в ней замах на критиков, на хипстерскую аудиторию, балованную инди-контентом, несмотря на отсутствие тогда таких терминов в принципе), то продолжения он писал специально для Тюши. Я не знаю, где он взял себе свою собственную личную Тюшу, в восьмидесятых-то, чтобы написать для неё эти книги, но это факт: эти книги были написаны специально для неё.
Искусственный интеллект, техническая сингулярность, прочий киберпанковый антураж? Check.
Подростки в роли главных ролях? Check.
Вуду? Check.
Глубокие эмоциональные связи вместо графической эротики? Check.
Самая лучшая возможная концовка для всех, каждого, и пусть никто не уйдёт обиженным? Check!
Космос, технологии, настоящие профессионалы и воодушевлённые аматоры, захватывающие сюжетные линии, постепенно складывающиеся в общую картину, в конце которых каждый получает ровно то, что он заслуживает — и, я уже говорила про техническую сингулярность?
Продолжения похожи на Нейроманта. Но они... мягче. Добрее. Это мир... добрых искинов. Насколько они могут быть добрыми. Не всемогущественных (пока), но однозначно дружественных.
Граф Ноль и Мона Лиза — это по-прежнему low life, насилие, наркотики и прочие недостатки человечества, но, но, как Нейромант и даже в большей степени они... не то что бы "оптимистичны". Просто... благосклонны к человечеству вообще и отдельным людям в частности. Не настолько пронзительно, как у Пратчетта, но по-своему близко.

P.S.: "У нас есть одна загадка: что одновременно горячее и холодное? Фаервол. Ну, горячий лёд... улавливаете?" (Смерти.нет)