Anime-KPI

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Расширенный поиск  

Новости:

Критика чистого розуму на Аніме-КПІ.

Автор Тема: [o] Terra e... / Toward the Terra / Достичь Терры  (Прочитано 1412 раз)

0 Пользователей и 1 гость просматривают эту тему.

Сергійко

  • Ветеран
  • *****
  • Карма: +464/-17
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 1601
  • сестра своей матери
    • FTP
    • Просмотр профиля
[o] Terra e... / Toward the Terra / Достичь Терры
« : 03 Февраля 2011, 21:06:28 »

Коротко про сюжет фільму для тих, хто ще його не бачив. В ньому описується віддалене майбутнє, в якому через дії людей біосфера Землі загинула, і люди були змушені її покинути, щоби дати їй змогу відновитись. Щоби не повторювати минулих помилок, устрій суспільства був змінений. Дітей народжують штучно і віддають випадковим батькам, а після настання повноліття усі спогади про них вилучають з пам'яті під час так званого "екзамену на зрілість". Керують усім машини – комп'ютери, які віддають накази людям. Однак з незрозумілих причин серед людей продовжують народжуватись люди – м'ю,– що володіють екстрасенсорними здібностями. Система вважає їх за ворогів і тому прагне винищити...
Думаю, немає сенсу далі переповідати сюжет аніме. Жанрова спрямованість цього аніме цілком очевидна і дуже яскраво виражена: наукова фантастика. Автори не дозволяють собі виходити за її рамки, тут немає ані розкриття романтичних відносин і любовних стосунків, ані жартів та гумору, і лише невелика кількість космічних битв, які, втім, навряд чи можна назвати вражаючими, ані будь-яких інших відступів. Не так давно на екрани вийшла ще одна адаптація манги – детальніше про неї я напишу далі.
Далі я ділитимусь своїми думками по суті творів, тож читати я радив би тільки тим, хто знайомий з обома екранізаціями манги.
Після першого перегляду фільму всіх його ідей я в повній мірі не зрозумів, але те, що твір однозначно гідний уваги, мені було ясно.
По перегляду фільму в мене залишилось певне враження, що виклад сюжету вийшов дещо занадто насиченим: автори відкинули все стороннє, не відволікались по сторонам, не вдавались в подробиці, показували багато ключових моментів, цілеспрямовано намагаючись донести нам певні ідеї, причому вони не були порожніми думками або псевдофілософією, а повністю сформованими, цілком конкретними, добре виваженими і серйозними посланнями глядачу. Тому простір для поглиблення в сюжет і більш плавного і неквапливого викладу матеріалу явно простежувався, і головним чином через це вирішив переглянути рімейк, що вийшов через 27 років після фільму. Втім, я виявився скоріше розчарованим, так як серіал мені здався невиправдано затягнутим і, якщо чесно, дещо нуднуватим. Втім, окрім цих чисто суб'єктивних вражень, мені є що висловити в адрес серіалу і більш об'єктивного. Думок при перегляді виникало багато і вони дещо сумбурні і невпорядковані, тож якщо буду непослідовним, то, сподіваюсь, мені це пробачать.
Почну з того, що мене непокоїло більше всього: еволюції світогляду Кіта Аніана. В фільмі він з самого початку задається питанням: чому Grandmother не викорінить генів М'ю, ворогів Людства, натомість даючи змогу народжуватись їм і далі? Але не отримує від Mother Eliza відповіді. Проходить п'ять років. Він вірно служить системі, і навіть звістка про те, що він був народжений з пробірки, не похитала його впевненості і віри. Він знову ставить те ж питання, цього разу вже безпосередньо Grandmother, але не отримує відповіді. Проходить ще десять років. Кіт ненавидить М'ю і продовжує з ними боротись. І коли перемога М'ю стає очевидною, Кіт Аніан ще раз звертається до головного комп'ютера з тим же питанням. Тобто впродовж всієї історії, впродовж всього свого життя, нехай і будучи "андроїдом", створеним для того, аби служити системі, його непокоїло це питання, він не бездумно виконував накази, а продовжував розмірковувати над тим, чи праві його цілі і істинна його віра, і через це цілком і повністю логічними і виправданими виглядають його вчинки і рішення наприкінці фільму, де він показує себе не бездумною машиною, а людиною, нехай і зі штучними генами, в жилах якої тече кров.
Що ж ми маємо в серіалі? Спочатку Кіт виявляв певні почуття – тут я згоден. Але навіть ті сумніви, які у нього виникали в академії, до речі кажучи, пізніше були названі частиною програми по його навчанню. І через кілька років нам показують його зачерствілим і бездушним. В принципі, не те щоби його зображення надто відрізнялось від фільму, просто формат серіалу дозволяє приділити йому куди більше уваги. Але ж суть в деталях. Він і справді просто бездушно виконує волю Grandmother, і чи він хоча би на секунду задумався над своїми діями? Я все чекав, коли ж він задасться тим самим питанням, коли його почнуть долати сумнівами, однак єдине, що хоч якось вказувало на його людяність – це відношення до Сема і ще віра Мацуки в те, що в глибині його серце сповнене доброти. І що ж? Лише коли сам комп'ютер наказав йому приймати рішення самостійно, він почав якось підключати мозок.
Далі – розкриття основних ідей. На початку фільму розповідається, чому люди покинули Землю. Через це М'ю і не летіли на Землю, ну і ще тому, що не хотіли конфронтації з людьми, так як все-таки не полишали надій знайти з ними спільну мову і встановити мир. В серіалі ж тему розорення Землі почали розкривати одразу ж, з останньої... ні, брешу, з передостанньої серії. Чим, вибачте, ми займались до цього? Крім того, в серіалі М'ю спочатку не прямували до Терри тому, що не знали її розташування. Втім, думка про те, що Земля не відновилась за 500 років, виглядає реалістичнішою.
Також те, що було лише поверхнево розкрито в фільмі – діти, що народились на Назці,– куди більше показуються в серіалі. І разом з тим не можу я якось сказати, що розкриваються вони достатньо глибоко, до того ж, показані вони аж надміру зарозумілими. Втім, ідея того, що вони – вороги для обох як людей, так і М'ю – тут перегукується із фільмом. А от Тоні у фільмі зображений як лідер, в серіалі ж він більше собі на умі, і його зацикленість на дідусі з часом починає трохи набридати.
Сильно змінили і подовжили життєвий шлях Солдата Блю. Але ж він був слабкий тілом і здоров'ям, через що майже одразу і гине в фільмі; в серіалі ж він таке викидає, що диву даєшся, і нічого, якось оклигує. Втім, тут палиця о двох кінцях: я думаю, що в фільмі Солдат Блю гине занадто швидко, і розкрити його персонаж нам майже не встигають. І Шин якось невиправдано швидко проймається його ідеями, але знову ж, для фільму, через обмеження формату, подібне можна і пробачити.
Ще що не сподобалось в серіалі – це як показували молоду Фісіс: хочете сказати, що вона з самого свого дитинства розкладала ці свої карти? Це все одно що зобразити моряка у п'ять років з татуюваннями.
Ще, думаю, під кінець серіалу суперкомп'ютер впав у маразм, тому що для чого його створювали? Щоби він дав змогу відновитись Землі. І М'ю, які цьому перешкоджали, він вирішив підірвати... разом з цією ж Землею. Ото покладайтесь на всі ці комп'ютерні програми,– вони одного дня і Землю рознесуть.
А от кінцівочка була, в певному роді, в дусі Wolf's Rain: мовляв, зустрінемось, можливо, в наступному житті
Дещо змінена в серіалі стилізація персонажів. І виглядають вони, слід визнати, більш яскраво. Робота сею теж дещо покращилась. В той же час, мальовка і озвучка фільму передають дух і атмосферу тих часів, коли вони створювались. Цікаво було спостерігати, як кораблі і цілі планети після знищення перетворюються просто в ніщо. До речі, звуковий супровід, нехай і дуже небагатий, як не дивно, мені сподобався навіть побільше, ніж у серіалі. Це були три пісні, але виконані вони були досить лірично і чуттєво. Втім, це вже справа смаку. 3D-графіка виглядає не ідеально, але терпимо.
Разом з ти з усім, не хочу сказати, що не слід було створювати серіал: деякі позитивні якості в нього є, та і те, що автори спробували вивести з історії дещо іншу мораль, все-таки змушує їх за це похвалити. Та і саме серіал змусив мене ще раз переглянути фільм, який я добряче призабув, і я зміг значно краще зрозуміти його задум і помітити ряд деталей і нюансів, та і в порівнянні краще його переосмислити, тож певні позитивні сторони від створення серіалу є.
Підняті тут теми, думаю, не втратять своєї актуальності ще дуже довго – проблема забруднення Землі і пов'язані з цим перспективи Людства, можливі шляхи його еволюції, проблема особистого вибору і співіснування різних видів, тобто культур, розвиток устрою суспільства, черговим етапом якого може стати передача управління від продажних, егоїстичних, ошуканських, недосконалих, недалекоглядних і зациклених на своїх дрібних інтересах людей в руки досконало написаної і непогрішимої комп'ютерної програми, котра завжди безпристрасно обиратиме найбільш раціональні і правильні рішення. Але хіба може існувати будь-що ідеальне? І тому впровадження протидіючих системі елементів виглядає цілком виправданим рішенням. І що краще для людей? Жити щасливо у невіданні чи приймати власні непрості рішення? Крім того, розгляду заслуговує і можливість викорінення пороків суспільства, починаючи вже на генному рівні, а також питання про те, до якого віку вважати людину "дитиною".
Дещо видозмінені тут перші два абзаци писались для цієї теми у якості опису з частковим використанням матеріалів короткого змісту з World Art
« Последнее редактирование: 03 Февраля 2011, 21:37:39 от Сергійко »
Записан
 

Страница сгенерирована за 0.113 секунд. Запросов: 33.