Anime-KPI

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Расширенный поиск  

Новости:

Аниме-КПИ — брутальная поллитркорректность, тотальная шизофазия.

Автор Тема: Сучасні українські автори  (Прочитано 16196 раз)

0 Пользователей и 1 гость просматривают эту тему.

Path

  • Старожил
  • ****
  • Карма: +31/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 320
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« : 06 Мая 2008, 01:38:37 »

[gmod]Uksus: цей тред виник як збірка повідомлень із декількох гілок (здебільшого, "Враження про останню прочитану книгу",  але не тільки), де йдеться про книги відповідного авторства чи самих митців. Хотілося б бачити тут повідомлення, присвячені СучУкрЛіт та авторам (як україно- так і російськомовним), для яких немає окремих тем (не лише їх книгам, але й певним новинам/подіям/etc.). Можливим є і подальше розділення теми по авторам. [/gmod]
[mod]raphnana: обговорення творчості сучукрліт-тандему дяченків - у темі: Марина и Сергей Дяченко
також в окремій темі винничук, юрій[/mod]

Таня Малярчук "Згори вниз"

Починається книга взагалі чудово, відчувається, що це не одноденні рефлексії авторки, а більш глибоке спостереження і пошук гармонії. На жаль, до кінця книги шиза зашкалює і псує насолоду. Тим не менш, там є що читати.

репост з http://oldforum.jampo.com.ua/index.php?topic=10008.msg620003#msg620003
« Последнее редактирование: 25 Января 2012, 19:39:28 от raphnana »
Записан
R.S.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #1 : 29 Ноября 2008, 19:04:36 »

Наталка Сняданко. "Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки"

Книга прочиталась очень быстро, легко и ненавязчиво. Одна из первых (если не первая) книга автора, поэтому, что неудивительно, автобиографичная. "Колекція пристрастей" - а значит, коллекция мужчин. Впрочем, бурных страстей в духе Анжелики тут нет. Зато в безнадежных школьных влюбленностях, первом серьезном парне, с которым "даже целовались", последующих воздыхателях и кандидатах в мужья любая читательница узнает и свои приключения. Здесь есть страсти по-украински, по-итальянски и даже аристократические страсти. Параллельно Наталка размышляет о том, что же значит быть настоящей галичанкой и дает советы по завоеванию ее сердца (только помните - если вы ходите в православную церковь московского патриархата, ваше дело труба), рассуждает о любви по-украински и о том, чем она отличается от любви других национальностей.

С одной стороны, радует язык и стиль. С другой  - видно, что автор пытается отойти от бесшабашных и веселых описаний житья-бытья и любовных приключений а-ля Светлана Пыркало, но в то же время не дотягивает до глубоко философских размышлений в феминистическом ключе вроде Оксаны Забужко. Остается неизгладимое впечатление "между", да и связаны сюжетная и размышленческая линия как-то не очень удачно. Тем не менее - написано честно, искренне, без какого-либо налета гламура (несмотря на цвет обложки), а в нашу эпоху его засилия радоваться стоит и этому.

Вердикт: читать, чтобы отвлечься от повседневности и на досуге вспомнить собственную "колекцію пристрастей".
Послано: 29 Ноябрь 2008, 19:10:14
Лада Лузина. "Секс и город Киев"

Сразу же скажу - книга не имеет ничего общего с известным сериалом. Скорее всего, название писательница придумала только для эпатажа, а уж это Лада Лузина любит. Можно сколько угодно говорить о том, какая она стерва, но ее книги я продолжаю читать с удовольствием (еще одна рецензия на ее творение здесь).

Книга не о сексе, а просто о жизни. О любви, дружбе, мужчинах, женщинах, счастье и шмотках :-) Высокий стиль и слог не наблюдается, но автор на это и не претендует. Я книгу начала читать, когда в очередной раз рефлексировала на тему "все мужики сво... и ко...", и она подействовала на меня как ушат ледяной воды - отрезвляюще. Мы все знаем, что у себя одни и не стоит переживать из-за тех, кто нас не достоин... только помним это ровно до того момента, как в соответствующую ситуацию вляпываемся.

Вердикт: читать женщинам любого возраста в психотерапевтических целях или, если грусти-тоски или самоедства не наблюдается, - просто чтобы улыбнуться и убедиться, что у вас все хорошо :-)
« Последнее редактирование: 18 Января 2009, 18:39:55 от Brebis »
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #2 : 04 Декабря 2008, 17:04:19 »

Світлана Пиркало "Зелена Маргарита"

При чтении, с первой же страницы сразу впечатление - это все как про меня! О том, как одни во время учебы учатся, а другие тратят время чтобы найти "фиговенькую работу, потом работу получше, потом нормальную работу, потом хорошую работу". Как живут в общаге, но потом не выдерживают полного отсутствия личной жизни и съезжают на квартиру. А там хронически некогда готовить - поэтому с утра Марина ест яичницу, но поскольку в шкафчике у нее 30 видов различных приправ, вкус яичницы не повторяется целый месяц. Несколько воспоминаний о Полтаве так вообще заставили содрогнуться мое сентиментальное сердце - Пыркало моя землячка.

Но если вы подумали, что все это написано в духе "ах-мир-жесток-а-я-такая-молодец-под-него-не-прогнулась" - вы жестоко ошибаетесь. Потому что это, пожалуй, апогей всего стебного, что я читала до того. Да, стеб над окружающими - но также над собой и своими снами, над своей работой, где приходится высасывать из пальца псевдогламурные статьи, а ведь так хотелось когда-то стать настоящим журналистом... Пожалуй, здесь придется поставить точку, потому что моя рецензия рискует превратиться в одну сплошную цитату.

Вердикт: читать! Удовольствие и хорошее настроение гарантировано.
« Последнее редактирование: 19 Ноября 2010, 17:46:51 от Uksus »
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #3 : 10 Апреля 2009, 19:08:03 »

Ганна Ручай "Жіночий бокс"

Соблазнилась на эту книжку, поскольку вышла она в издательстве "Зелений пес" в серии "Сучасна сага", которую открыл роман моей любимой Катерины Хинкуловой "Drifters". Тем не менее, книга оставила впечатления довольно неоднозначные.

Первая сотня страниц не понравилась начисто - главная героиня вела себя как аморфное существо, абсолютно не приспособленное к жизни. Мол, нечего бедным провинциалочкам приезжать в Киев, говорит Ганна Ручай - он их калечит и навсегда они потеряют то, что у них было посреди деревенских трав-мурав. Постоянное превознесение села успело порядком поднадоесть, как вдруг - совершенно внезапно, будто автор снова села за работу после перерыва и поняла, что ее несет куда-то не туда - роман действительно стал урбанистическим, как и было заявлено в аннотации. То ли героиня стала умнее, то ли село безнадежно отошло на задний план, но дифирамбов в его адрес не появляется до конца книги. Вместо этого бывший гадкий утенок вдруг становится красавицей, разбивающей сердца мужчин и получающей все то, о чем она мечтала, раскачиваясь словно русалка на сельской вербе, когда ей только исполнилось пятнадцать - правда, ее мечты сбываются с опозданием на пять, а то и на 25 лет. Далее следует довольно нетрадиционный хэппи-энд, хотя лично мне в обретение героиней счастья и гармонии верится с трудом.

Чисто женским романом не назовешь - слишком глубоко копает автор. Сюжет довольно запутанный, нужно постоянно следить, что объединяет всех мужчин Лорочки, с кем они были до и после. Язык очень красивый, женские эмоции и переживания описаны выше всяких похвал, но мужские поданы довольно описательно - что, впрочем, не удивляет.

Вердикт: явно не лучший пример современной женской прозы на украинском языке. Строго на любителя.
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #4 : 27 Апреля 2009, 18:30:03 »

Ірен Роздобудько "Він: ранковий прибиральник. Вона: шості двері"

Это уже четвертый роман Роздобудько, который я читаю, и с каждым разом все больше влюбляюсь в ее тексты. Несмотря на то, что женская фамилия на обложке традиционно настораживает любителей хорошей литературы, здесь можно не бояться. Есть все - небанальные герои и сюжеты, то, что читается между строк и, конечно, сочный, живой украинский язык. Еще один большой плюс автору, если учесть, что родилась она в Донецке и родной у нее, естественно, русский.

Несмотря на то, что название подкидывает довольно стандартные ситуации про неравную любовь и прочее, в книге все совсем не так. В ней действительно есть он и она, но оба далеки от перипетий, смакуемых на "литературных" страничках женских журналов. Нет и никакого противопоставления - они просто разные. Да и концовка оставляет достаточно места для читательских интерпретаций - и вовсе не потому, что автор не знал, что делать с финалом. Сюжет продуман, все развилки определены - только вот как и в жизни, вариантов того, что могло бы случиться - множество.

Вердикт: отличный роман о жизни с налетом мистики. Рекомендуется тем, кто еще не начинал читать современную украинскую литературу и тем, кто знает в ней толк.
« Последнее редактирование: 17 Июня 2009, 19:45:11 от Brebis »
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Esteto4ka

  • Постоялец
  • ***
  • Карма: +9/-0
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 119
  • Nya~
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #5 : 07 Января 2010, 22:18:31 »

А я вчера дочитала Ирэну Карпу "Добло і зло"
Особой философской нагрузки книжка не несет, зато офигенно поднимает настроение))
Записан
才色兼備 ©

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #6 : 07 Января 2010, 22:20:23 »

А я вчера дочитала Ирэну Карпу "Добло і зло"
У меня эта книжка в списке на этот год )
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Esteto4ka

  • Постоялец
  • ***
  • Карма: +9/-0
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 119
  • Nya~
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #7 : 07 Января 2010, 22:29:18 »

Я вот теперь думаю купить ее "Bitches Get Everything" или "Фройд би плакав"
Записан
才色兼備 ©

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #8 : 07 Января 2010, 22:31:59 »

Лучше второе.
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

gef

  • Ветеран
  • *****
  • Карма: +771/-18
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 1604
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #9 : 07 Января 2010, 23:04:15 »

Я вот теперь думаю купить ее "Bitches Get Everything" или "Фройд би плакав"
Есть "Фройд" и "Перламутрове порно", был бы в киеве, отдал бы. Не жалую Карпу (мягко говоря). Приезжай в Чернигов - подарю книжки)
Записан

Esteto4ka

  • Постоялец
  • ***
  • Карма: +9/-0
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 119
  • Nya~
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #10 : 07 Января 2010, 23:10:22 »

Я думаю ты сам рано или поздно приедешь в киев ;)
Значит "Фройда" можно не покупать... )) хорошая новость =)
Записан
才色兼備 ©

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #11 : 02 Марта 2010, 11:11:25 »

"Пісьма братана", Женя Галяс

Занятний прімер соврємєнной украінской літератури. Основниє прізнакі -- епістолярний жанр, явная вторічность. В пєрвую очєрєдь, ето клон ізвестного творєнія Ентоні Бєрджиса. Просто пріправлєнний національним колорітом, діалогамі в стілє я-такоє-слишу-каждий-дєнь-на-остановках-і-в-общєствєнном транспортє і ізрядной долєй сюра. Послєднєє, пожалуй, понравілось больше всєго. В каждом із "пісєм" обигриваєтся болєє ілі мєнєє стандартная сітуация із жизні гопоти і нє очєнь гопоти в г. Кієвє. Почті всє еті сітуаціі уже обигривалісь в "Апєльсінє" лі, в другіх лі проізвєдєніях (даже "N.H.K" вспомінал мєстамі). Но каждая ситуация в конце сводітся к гротеску, іррєальності і стьобу (в т.ч., ето і стьоб над говором гєроєв, потому что кніга напісанна пріблізітєльно так, как ето сообщєніє і єсть мнєніє, што в етом єйо главная ценность).

Вєрдікт: можно чітать, можно нє чітать
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #12 : 13 Апреля 2010, 13:18:40 »

Марія Вайно "Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету"

Бывают такие книги, где яркость тонет в море серости. Или, если посмотреть с другой перспективы - несмотря на общую серость, бывают проблески чего-то совершенно удивительного. То же можно сказать и о романе Марии Вайно.

Книга о музыке, жизни, любви, встречах и расставаниях, учительстве и ученичестве, написанная сочным и приятным языком. Очень выпуклые, зримые описания. Удачно подобранные музыкальные термины как заголовки разделов. Да и места действия, Черновцы и Ивано-Франковск, на фоне недавних моих путешествий вносят капельку ностальгии.

При всём при этом автор умудрилась сделать роман достаточно депрессивным, в духе "лучших" образцов укрлита. Героям хорошо? Значит, скоро будет плохо, за всё надо платить! Героям плохо? Ха-ха, а вот нифига это и не дно, сейчас будет ещё хуже! Весь текст не можешь отвязаться от назойливого впечатления, что тебе целенаправленно давят на жалость. Манипуляции читателем если и должны быть, то хотя бы не такие явные. Ну а универсальный рецепт "счастья" - простить, смириться, стать кроткой овечкой - без комментариев... Эх, данные писательницы приставить к хорошему сюжету и идее - цены бы ей не было.

Вердикт: любопытно, но если идеология автора противоречит вашим взглядам - лучше не читать.

P.S. А ещё редактор, писавший аннотацию, явно толком в книгу не заглянул - "потерял" одну из учениц Августины, и их стало не четыре, а три.

Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #13 : 17 Апреля 2010, 19:09:14 »

Ірена Карпа "Добло і зло"

Времена идут, а Карпа остается. Остается ее сочный украинский и филологические над ним же извращения, душевность и эпатажность в одном флаконе. К сожалению, остаются и основные сюжетные повороты. Всё те же вписки, глюки под травой и без нее, обсуждение мужиков... пардон, "мучачиков". Поэтому больше всего мне понравилась первая часть, где Карпа рассказывает про "годы наши школьные". Трава там растет только газонная, а наглость мучачиков не достигает сверхкосмических масштабов. Говорят, любой мало-мальски грамотный человек способен написать хотя бы одну хорошую книгу - о своем детстве. Так вот, у Ирэны она получилась не просто хорошая, а очень и очень.

Тем не менее, роман полностью (а не только его первая часть) стоит прочитать тем, кто с творчеством Карпы еще не ознакомился. Несмотря на то, будете ли вы восторгаться до истерик, возненавидите до глубины души или просто удивитесь "ну надо же, столько фигни насочинять" - абсолютно равнодушными книга вас не оставит. А это уже, согласитесь, немало.

Вердикт: читать незнакомым с сучукрлитом и Карпой в частности и тем, кому Ирэна успела полюбиться за предыдущие четыре (вроде как) книжки. 
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #14 : 19 Апреля 2010, 12:45:33 »

Андрухович, Дереш, Жадан "Трициліндровий двигун любові"

Сборник эссе и рассказов, ранее не публиковавшихся в книгах авторов. Кратко - о каждом.

Андрухович. Пять "армейских" рассказов. Несмотря на то, что я бесконечно далека от этой темы, читалось легко и с удовольствием. "Патриарху" - зачёт!

Дереш. Хорошие культурные исследования. В особенности рекомендую эссе о психоактивной музыке. Да и о тернопольском андеграунде тоже интересно.

Жадан. Всё-таки мы с ним говорим на разных языках. То, что он пишет, не вызывает у меня никакого отклика, увы...

Вердикт: достаточно любопытная вещица, которая благодаря многогранности сможет найти "своего" читателя. 
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #15 : 15 Июня 2010, 22:25:23 »

Нана Куликова "Мілонгера"

Повести всего ничего, на 100 с лишним страниц формата А5. Тем не менее, удовольствия и приятного послевкусия она оставляет надолго. Наверное, потому что о танго, и у автора почти всегда получается находить правильные слова, чтобы рассказать о нем. Ибо сама тангера со стажем (хотя с еще одним украинским тангеро - Рио Кундером, автором романа "Panicoffski" - она в литературных описаниях не сравнится!). Ну и еще при прочтении полезно знать, что такое очо, хиро, парада и т.д.

Хотя несмотря на общую положительную оценку, нельзя не отметить и некоторые ляпы, которые немного подпортили впечатление от книги. Во-первых, это местами неуклюжий язык (причем почти во всех случаях его мог бы поправить редактор, если б не пинал балду). Во-вторых, фотографии с киевских милонг, взятые в качестве иллюстраций, как-то по большей части совсем убоги (за пределами книжки видала намного лучше). Но, как говорится, любим не за это.

Вердикт: обязательно к прочтению для тех, кто влюблен в танго, и тех, кто хочет в него влюбиться.
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

587

  • * 23 *
  • *****
  • Карма: +2443/-113
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 11042
  • All your base are belong to us
    • Мой статус
    • Иконка твиттора
    • Просмотр профиля
    • Triskaidekaphilia
Сучасні українські автори
« Ответ #16 : 22 Июня 2010, 17:21:29 »

Нана Куликова «Мілонгера».

Невеличка повість про один з можливих поглядів на світ танго. Мілонги, чоловіки та жінки, утриманки та шведська сім'я, різні види любові, подорож Європою, різноманітні танці і багацько іншого.

Читати варто, якщо вам подобається танго чи цікаво ознайомитись з варіантами відносин та тим, чим вони можуть закінчитись.
Записан
    nw: Mandalorian, His Dark Materials, Watchmen, Silicon Valley S06, Duck Tales, Lemony Snicket, Star Trek TNG, “Love, Death & Robots”
  • nr: Макс Фрай «Энциклопедия мифов», Павел Шумил
  • ng: Overwatch, BG:EE, EVE Online, Pokemon Go, Go/Baduk
Не согласен — возражай.
Возражаешь — предлагай.
Предлагаешь — делай!

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #17 : 30 Июня 2010, 11:12:20 »

Сергій Жадан, "Блок НАТО"

Мацюпусінька збірка повідок у так само мацюпусінькій книжечці "Трициліндровий двигун любові", куди крім Жадана "влізли" ще Андрухович із Дерешом. Але хіба важливий розмір? Немає різниці, скільки слів написано, якщо написано гостро, максимально правдиво й від душі, більш того, написано талановито. Про боротьбу українських домогосподарок, менеджерів середньої ланки та  рекламних агентів та (головне!) -- червоного Елвіса; про українську ТМ культуру, братів Гадюкіних та гонконгські бойовики; про Святого Саддама; про український мідл-клас та власників букмекерських контор із Каваказу; про хунвейбінів; історично -- про різноманітні партії й растаманів; соціально -- про растаманів та легалайз. Цитувати Жадана можна безкінечно, вириваючи із контексту його потоку свідомої свідомості перли-думки-образи, аналогів яким немає:
. І вже коли я стану справжнім червоним Елвісом, я витягну всі скалки з сердець наших матерів і з серця своєї мами насамперед, і навколо мене завжди будуть крутитися менеджери і  рекламні агенти [...] І мама буде пишатись мною, навіть попри те, що ми рідко будемо бачитись і мої менеджери і рекламні агенти не пускатимуть її до мене, вона все одно буде мною пишатись, вона розглядатиме здалеку мій костюм і говоритиме: ох, Елвісе, - говоритиме вона,  - мій безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, мій улюбленець, сонце мого життя, система бореться з кожним із нас, система знає наші слабкі місця, все вірно, Елвісе, але є один момент: з кожним із нас система бореться по-своєму, і коли одним вона перекриває кран, то тобі, мій Елвісе, вона дрочить. Причому дрочить обома руками.

І тоді я покличу всіх своїх менеджерів і рекламних агентів, усіх працівників муніципалітету і клерків, усіх знайомих директорів фабрик і власників барів, і зберу їх усіх на незабутню корпоративну вечірку.
А потім я їх всіх уб’ю.
(c)"Червоний Елвіс"
 
"Культурний простір -- це те, скількох клерків ти згоден годувати. І скількох -- повісити."(с)"Моя культурна Революція"
 
Набрав би більше, та немає часу.

Висновок: читати всім, хто цікавиться питанням
« Последнее редактирование: 30 Июня 2010, 11:19:56 от Uksus »
Записан
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #18 : 09 Сентября 2010, 17:45:27 »

З усього написаного я люблю тільки те, що пишуть своєю кров"ю.
Пиши кров"ю, і ти дізнаєшся, що кров -- це дух.

Ф.Ніцше, "Про читання й писання" з книги "Так казав Заратустра"
Тарас Прохасько "FM Галичина"
Прочитав вже давненько, але (як пишуть у дешевих романчиках й учнівських творах/говорять у молодіжних серіалах) ніяк не наважувався приступитись... Бо хоч книга й тонесенька, як інакший зошит "Творчі роботи" посереднього одинадцятикласника, і на пів середнього дешевенького романа не набереться у ній сторінок, та написана вон так... так як було сказано писати книги Заратустрою: кров"ю. Чи пак, духом.
-- Як то так (питається хтось, відірвавшись на хвилю від дешевого романчика або від зошита)?
-- Так. Воно буває, коли пишуть про пережите... ні, коли пишуть про вистраждане, виплекане, про те, що на серці. Нечасто буває, але все ж.
Може вся штука в тому, який дух у того, хто написав книгу? Бо я чомусь переконаний, що у Тараса Прохаська він, дух, полум"яний.
В книзі описані не тільки випадки з життя автора, є там моменти з життя його родичів, просто якихось людей чи й зовсім відсторонені роздуми про всяке. Книга неймовірно різнокольорова, хоча переважають все ж таки синьо-сизий колір гір та зелений -- трави, дерев і лісів.
Взагалі, наповненість книги (як і її назва) абсолютно логічна. Бо книга є свого роду стенограмою циклу радіопередач, які свого часу вів автор на тому ж так FM. Він мусив щодня хвилин 20 про щось теревенити. І теревенив. А потім до нього прийшли і запропонували записати. Що робить її, крім іншого, й своєрідною збіркою казок (при чому не скажу, що тільки для дорослих). Принаймні, я гадаю, що про книгу, написану так, мав би мріяти кожен порядний письменник-казкар (чи той, хто себе таким позиціонує).
Жаль, що зараз сю книгу так важко знайти. Бо її можна було б продавати на розкладках поряд... ну, з тими ж  (і такими ж) таки дешевенькими романчиками. І могло б статись таке, що хтось би переплутав її із твором якогось популярного письменника. Чи просто купив, бо перечитав вже всі твори тих таки письменників. І може, він би прочитав сю книгу до кінця (нехай навіть з об"єктивних причин). І... (тут остання, чисто суб"єктивна особливість книги) людина до прочитання книги "FM Галичина" і після -- то є різні люди. По-моєму, "після" щось усередині не підіймається бути поганим. Як це -- пояснити не можу, але якось так.

P.S. Щоби це всьо не було пустим базіканням...

Тарас Прохасько
FM Галичина.
22.11
... Ми чомусь не вважаємо свою місцевість землею плодів. Якщо плоди — то Закарпаття, Молдавія, може, ще Косівщина. А у нас — хіба картопля, фасоля, якісь кабачки і цибуля. Натомість передкарпаття, передгір'я — це яблуневий рай. Ніде нема таких зимових яблук, хіба що десь на півночі Франції, але їх там усе одно взимку тяжко знайти, бо весь урожай іде на кальвадос. А у нас найцінніші ренети і йони можуть долежати — якщо з ними любовно обійтися — аж до літа, не втрачаючи смаку й запаху, хоч і постійно віддають свої пахощі приміщенням, у яких переховуються.

Взимку сніговими завалами мешканці гірських садів пробираються до станцій, щоб поїздом привезти до франківського базару трохи яблук. Якби якийсь такий мішок урвався на дорозі, то червоно-жовтий яблучний більярд зігрів би набраним у себе сонцем цілий похмурий вагон «Червоної рути» або обпік би захололими боками безнадійну студінь снігів.

Часом так і стається. Тоді яблука треба визбирати. Але одного разу було так, що ніхто навіть не торкнувся жодної йони, що були розсипані вздовж колії. Вони так і лежали, потім пропекли всю товщу снігу, а згодом увійшли в землю, можливо, — навіть не розклавшись, цього ніхто не може сказати, бо коли сніг зійшов, не було вже жодного сліду. А не збирали яблук тому, що вони порозліталися з мішка пана Бойка. Пан Бойко власне ніс мішок червоних йон до станції. Було ще темно і дуже морозно. Вушанка була міцно зав'язана, голова зігнута під тягарем, вмощеним на шиї. Тому він не почув, що ззаду їде поїзд, і яблука розсипалися вздовж колії.

Їх не зібрали тоді не лише тому, що зимою нема квітів, які б можна було покласти на тому місці, а й тому, що вони нагадували про те, як важко втекти від долі. Бо перед тим пан Бойко вже кілька разів потрапляв під поїзд, застрявши на переїзді з фірою. Такого більше не бувало ні з ким і ніколи. З ним жодного разу нічогісінько не ставалося, хоч фіри розліталися на тріски. Для нього поїзди, напевно, назавжди стали чимось таким, як блискавки.

Не знаю чому, але ця історія видається мені страшенно оптимістичною. Хоч і нагадує, що не можна знати, хто доїдатиме зібраний тобою урожай.
Звідси
« Последнее редактирование: 19 Ноября 2010, 18:02:13 от Uksus »
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #19 : 19 Ноября 2010, 11:44:18 »

Цитата
У 2010 Жадан уже встиг пережити прем'єру вистави "Червоний Елвіс" за своєю однойменною п'єсою та попрацювати над новим романом. Цікава штука: його перекладений російською роман "Anarchy in the UKR" увійшов у короткі списки російської літературної премії "Національний бестселер", крім того, тексти Жадана з величезним задоволенням читають у більш далекому зарубіжжі, зокрема в Німеччині. Після прем'єри "Червоного Елвіса" в Харкові Сергій Жадан знайшов годинку вільного часу для лікбезу - і "Українська правда. Життя" вкотре згадала знайомі літери алфавіту
тут - сергій жадан: мені цікаво дивитися вітчизняну порнуху


оркестр че і с. жадан «жити значить померти»
орекстр че:
Цитата
харківський рок-гурт
вікі says...

сергій жадан читає свої віршики довго (раджу починати слухати із 2 хв. 30 секунд орієнтовно. не дуже люблю, коли ведучі... не дуже вписуються)
« Последнее редактирование: 19 Ноября 2010, 17:50:08 от Uksus »
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #20 : 17 Декабря 2010, 01:29:01 »

Тарас Прохасько
... сьогодні вчора презентував книгу "ботакє" у книгарні "є" на М. "Золоті ворота". А я там побував. Не даватиму жодних зсилок. В цьому мало смислу, кому цікаво — погуглить, а ні — то ні. Набагато цікавіше, як воно було. Там була ще Богдана Матіяш, подруга Тараса, і перша частина зустрічі-презентації складалася із діалогу між ними двома. Вона питалася, він розповідав. І важливо навіть не те, про що розповідав Прохасько, важливо як він се робив.
В мене склалось таке враження, що до сього моменту я не чув людину, яка так добре володіє мовою. Жодною. Бо те, як Прохасько описував свою творчість, свої мотиви і саму книгу, всілякі "чому", "нащо", "що буде, якщо", "а чи любите", в ньому було щось більше за слова. Те тепло, яким дихає кожна сторінка "FM Галичини", так от, я зустрів людину, що є його осередком. Потім він читав. Ті частини нової книги, які, як сам сказав, навряд хто прочитає, частини його творчості, які раніше не друкувались. І се було прекрасно. Потім його питалися із залу, а він відповідав. А потім ще трохи читав, і всьо, ми взяли автографа, потім я купив книгу для мами й ще постояв у черзі, щоб взяти і для неї автографа.
Тут варто додати декілька зауважень.
— Склалось враження (і не в мене одного), що Прохасько має якесь особливе вміння, щось, що дозволяє йому керувати часом за власним бажанням; принаймні, я не можу точно сказати, скількі суб’єктивного часу тривала зустріч; можливо, в тому світі, який створює навколо себе Тарас, час взагалі біжить інакше; або не біжить; мо’, се звичайна собі магія, така,  якою володіли наші предки, чи предки наших предків; така, якою можуть володіти лише люди як Тарас
— Проза. Вона різна у нього, така різна, що аж дивно; описи природи чи подій, живі, неймовірно кольорові, слова для того підібрані так, що краще годі й уявити; так, що слухаєш, і не можеш наслухатись, так, що твір тече через тебе, мов ріка життя (ту, яку бачив Майстер Муші), викликаючи сльози захвату; еротика — зовсім інша ріка; таке враження, що це та тягуча темно-червона рідина, така, як франківський бальзам, тіку ще міцніша, тягучіша й алкогольніша;
— сам Тарас порівнював свою творчість із довжелезною палкою із крюччям, яка не дуже потрібна загалом, але іноді тра так, що просто капєц, і погано, коли вона десь ділась; тією палкою-жердиною витягують відро з колодязя, якщо раптом обірвалася мотузка, на якій то відро спустили; так само і він хотів би щоб його творчість виконувала таку функцію для наших споминів-емоцій-асоціацій-досвіду; можу з упевненістю сказати, що то, що витягує ота жердина еротики, мені не подобається
— не знаю, що там хто подумає, але після сьогоднішньої зустрічі я увірував в те, що сучасна українська література жива, ба, більше, ніж жива; думаю, щось подібне колись зо дві тисячі років тому відчув один рибалка, зустрівши якось мандрівного філософа буцімто з Назарету
— чому? — ботакє
« Последнее редактирование: 17 Декабря 2010, 09:14:35 от Uksus »
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #21 : 22 Декабря 2010, 11:18:40 »

володимир лис "маска" («людина в п’ятьох масках»)
вид-во "кальварія", 2002. диплом «коронації слова-2001»
як каже сам автор:
Цитата
роман «маска» — про людину, яка страшенно самотня в цьому світі. і хоча здається, що сильна людина не може бути самотньою, насправді воно так і є
насправді авантюрний історичний роман. цілком традиційний за формою - автор присутній, хоч і за кадром; записки, передані "таємним" незнайомцем; авторські розшуки й дослідження історії двохсотрічної давності; домисли й мудрування... й симпатія до головного героя, захоплення ним, незважаючи на те, що він "якийсь кріпак, нікчемний байстрюк, хам і раб" уже читача. негативний ГГ, якого потім усі (не причетні до його геройств безпосередньо) люблять... декстер?
володимир лис таки любить розказувати історії. після прочитаного хочеться самому закопатися в архіви й... щось таке нарити
читається легко, якщо є практика зі "споживання" класичних авантюрних історичних романів

володимир лис "графиня"
вид-во "твердиня"
хіба це дивно, що за талант треба платити?
це була перша книга цього письменника, яку я прочитала. сподобалася... і не сподобалася. там є божевілля, є фаталізм, є сильні почуття... і дуже заплутані у собі люди

володимир лис "століття якова"
wiki says...
гарно написала ольга герасим’юк:
Цитата
десь я прочитала iсторiю про самого Лиса: коли було йому п'ять рокiв, то якось вiн вийшов з хати й зiткнувся з невiдомим звiром, що дивився на нього голодними очима. малий Лис вернувся в хату й винiс йому поїсти. потiм той звiр приходив до хлопчика Лиса часто, аж поки бабуся не побачила, - а то був Вовк.
лiсовий Вовк iз людським дитинчам Лисом були встановили крихкий i майже неможливий контакт. вiн у життi не буває - але... буває, я в таке вiрю. таке можна вичитати у маркеса, про що я й думала, читаючи вже "столiття якова" того Лиса, що вже вирiс iз Вовкового друга
...і я не буду про неї нічого писати. хоча історія була про полісся - я бачила свою рідну Київщину й мамине село савинці. історія була про якова - я бачила свого рідного дідуся... навіть двох - татового й маминого. татового - бо він таки воював і мав історії свої власні, маминого - бо характер... характер точнісінько такий. у мене сльози наверталися на очі
а ніч остання - то ніч остання франка. якою її прочув олександр фразе-фразенко
про цю книжку навіть нема сенсу говорити. як і про "сто років самотності" маркеса - що про неї мож кому сказать? або прочитав і відчув, або... другого "або" й нема
таке :buck2:
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #22 : 15 Января 2011, 02:14:26 »

презентація збірки «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років» (упорядник – Сергій Жадан)



Цитата
Книгарня «Є» та видавництво «К.С.Д.» запрошують Вас на презентацію  антології «Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років» (упорядник – Сергій Жадан), яка відбудеться 17 січня.
Початок — о 18.00.

для "утаємничених":
Цитата
На презентації Ви зможете почути поезії з вуст Сергія Жадана, Олега Коцарева, Дмитра Лазуткіна, Андрія Бондаря та Богдани Матіяш

Цитата
Адреса книгарні «Є»:
вул. Лисенка, 3, ст. м.  «Золоті Ворота»

найцінніша інфа:
Цитата
Вхід вільний
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Spike

  • [Anime-KPI]
  • ****
  • Карма: +255/-3
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 459
  • Be a Man - Be Madao!
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • About Me
Сучасні українські автори
« Ответ #23 : 15 Января 2011, 02:26:59 »

Вхід вільний
Ня, можна і сходити. До того ж Бондар наче непогано "вживу" сприймався, хоча й було це майже рік тому :)
Записан
    nw: La Piovra / Спрут
  • nr: Б. Рассел "Історія західної філософії"
Some think, Creation’s meant to show him forth:
I say it’s meant to hide him all it can… (c) Robert Browning

Мы, с Дмитрием Анатольевичем, решили не говорить о плохом, а лучше сделаем. (с) Виктор Янукович

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #24 : 15 Января 2011, 15:12:49 »

Ня, можна і сходити. До того ж Бондар наче непогано "вживу" сприймався, хоча й було це майже рік тому
Fuck my ass!!!!111 :facepalm:
Там буде ЖАДАН :smitten:!! І цього, як на мене, більш ніж достатньо :yes:
Якщо кому не ясно — буду палюбе. Занадто довго я чекав Жадана в Києві і пропускав його читання в інших містах :'(
« Последнее редактирование: 15 Января 2011, 15:14:24 от Uksus »
Записан
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

Spike

  • [Anime-KPI]
  • ****
  • Карма: +255/-3
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 459
  • Be a Man - Be Madao!
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • About Me
Сучасні українські автори
« Ответ #25 : 15 Января 2011, 15:33:09 »

Там буде ЖАДАН  :smitten:!! І цього, як на мене, більш ніж достатньо :yes:
З творчістю Жадана не знайомий, тож і хочу сходити, щоб познайомитись. А з усіх перелічених авторів бачив/слухав лише Бондаря, тому й згадав його.
Записан
    nw: La Piovra / Спрут
  • nr: Б. Рассел "Історія західної філософії"
Some think, Creation’s meant to show him forth:
I say it’s meant to hide him all it can… (c) Robert Browning

Мы, с Дмитрием Анатольевичем, решили не говорить о плохом, а лучше сделаем. (с) Виктор Янукович

Spike

  • [Anime-KPI]
  • ****
  • Карма: +255/-3
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 459
  • Be a Man - Be Madao!
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • About Me
Сучасні українські автори
« Ответ #26 : 17 Января 2011, 00:58:40 »

З творчістю Жадана не знайомий, тож і хочу сходити, щоб познайомитись.
Перед походом вирішив виправити цю прогалину і випадково знайшов у гуртожитку книжечку Жадана. Отже

Сергій Жадан "Anarchy In The UKR"

"... оскільки залишиться саме життя, незалежно від того, чи залишишся в ньому ти."

Цю книгу можна відкрити в будь-якому місці і читати з будь-якого моменту, оскільки частини, а то й окремі абзаци, можуть буди зовсім не пов'язані. Проте всеж-таки книга проникнута певним загальним настроєм, але мені зручніше описати окремо чотири частини.

Частина перша. Кольору чорної жіночої білизни
Якщо я правильно зрозумів у школі значення терміну "імпресіонізм", то, ІМХО, вся перша частина і є суцільний імпресіонізм, нагадує "Intermezzo" Коцюбинського. Хоча "Лівий марш" навпаки - експресія, вираження наболівшого, але шкоди це не завдає, аж ніяк.
Тим знайомим із гуртожитку, хто читав "Анархію...", ця частина не сподобалась - мов, затягнута, нудна й незрозуміла. А мені навпаки - поперло так поперло. Занадто близькі мені почуття і погляди автора - його любов до залізниць, до забруднених кров'ю і спермою доріг, до коротких яскравих моментів скоротічного життя. Емоцій дуже багато, тому не бачу сенсу їх усі описувати - дурне діло, краще книжку почитати.

Частина друга. Мої вісімдесяті
Тут якраз навпаки - приємно читається через те, що це його вісімдесяті, а не мої. Цікаво всеж-таки, яким було дитинство тоді, у радянські часи. І ще приємніше дізнаватись, що хоч різниця і була, але деякі речі таки залишились незмінними і до сьогодні. Ну і безліч лулзів гарантована.

Частина третя. Червоний даун таун
Напевне, для Жадана Харків став не менш рідним містом, ніж для мене Київ, а скоріш за все і більш. Автор відкрив всі ті знайомі туристам місця - Держпром, пам'ятники Леніну, Шевченкові, університет Каразіна, метро та ін. - з іншої сторони - зі сторони жителя, який навічно залишив часточку життя в цьому чудовому і драйвовому місті. І це вже близьке для кожного.

Частина четверта. Жити швидко, померти молодим (десять треків, які я хотів би почути на власних поминках)
Як же чудово, що були (і залишились) люди, для яких слова Джетро Талл, Ніл Янг, Вельвет Андерграунд, Кріденс Кліеруотер Ревайвл не пустий відгук чи просто набір несумісних букв. Музика це те, що одночасно об'єднує і відрізняє людей, тут Жадан ну просто в яблучко. Музика змінює тебе раз і назавжди, розриває зсередини і ти вже ніколи не будеш тим, ким був раніше. І ящо десь і шукати революцію чи анархію, то у творчості Секс Пістолз, не інакше. And No dogsbody!

Загалом: книжка поперло неймовірно! :D Скоріш за все через те, що ну дуже схожі у нас з автором погляди і емоції. Крім цього Жадан не ставить себе вище за інших - всі мудаки, але автор ніякий не д'Артаньян, а такий же мудак як і інші. Ну і лулзів досить багато в книжці, а матів навпаки - не так вже й багато, а якщо і є, то ІМХО там їм якраз саме місце.
Усім іншим - раджу, якщо ви любите рок-н-ролл, безшабашність, не любите владу і суспільне становище, вам небайдужий стан речей в країні (як радянській, так і сучасній), а також якщо хочете і любите дивитись на життя ширше і бачити його прояви навіть у найменших дрібницях.
« Последнее редактирование: 17 Января 2011, 01:01:19 от Spike »
    nw: La Piovra / Спрут
  • nr: Б. Рассел "Історія західної філософії"
Some think, Creation’s meant to show him forth:
I say it’s meant to hide him all it can… (c) Robert Browning

Мы, с Дмитрием Анатольевичем, решили не говорить о плохом, а лучше сделаем. (с) Виктор Янукович

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #27 : 24 Января 2011, 11:43:15 »

іздрик "острів КРК та інші історії"
з передісторії: книженція ця вийшла у 1998 році. ліліея-НВ - франківське видавництво. я її побачила й вирішила, що... не читатиму. не люблю франик. не люблю калуш. не люблю андруховича-патріарха. не люблю "станіславський феномен"... не любити читати іздрика - логічно
логічно було тоді. логічним це видається і зараз - якби я прочитала його тих дванадцять років назад - зрозуміла б ще менше. я не знала хто такий інґмар берґман, антоніоні, микита михалков... не читала "на західному фронті без перемін". не замислювалася над сакральністю імені анна для івано-франківська навіть менеі завжди більше подобалася катя
тому - нічого не втрачено. не можна двічі увійти у ту саму річку - то краще й не заходити. все на світі тече й міняється. русла рік глибшають, ширшають, міліють, мандрують. іноді, не рухаючись, можна одного чудового ранку прокинутися на... острові крк. у дельті? можна не розуміти звідки довкола шумить вода й навіть не намагатися цього осягнути - what for? Тебе знайшли. Тебе не питали. Твоя думка нікого не гребла, не гребе й не гребтиме (скоріш всього)
не тратьте, куме, сили. спускайтеся на дно
на 68 сторінок тексту - 36 сторінок автокоментаря
"вшарила" я іздрика ще менше після прочитання його коментарів - не допомогло. тільки глибше занурило
Цитата
...як читач я страшенно люблю коментарі і завше з насолодою занурююся в них паралельно із читанням основного тексту
я теж. люблю коментарі. не сухі дані народився-жив-помер. а... чому написалося? яка цеглина впала? збоку? спереду? ззаду? сам по собі твір - це готова цукерка-салат-страва. але іноді... часом хочеться знати рецепт. складові? щось таке
ритмічний він. синонімічний він. не мій автор, але... мабуть, я читатиму його ще
бо... йому по хвігу чи я-читач встигаю за ним-письменником? і це - теж

Цитата
невідреґульований приймач страшенно тріщав і свистів перешкодами.
(час від часу вчувалися в тому відголоски станцій - уривки передач, незнайомі голоси, фраґменти музики, як правило, чомусь східної, незрозумілі і явно багатозначні сиґнали, але переважав усе ж таки шум - рафінований, збитий, ніби піна з яєчних білків, шум, - він мав свою власну будову, внутрішню структуру, композицію -
хтось траскав дверима, хтось роздавав карти, двійки, десятки, джокери, лилася вода, висувалися і засувалися шухляди, падало колодязне відро, шелестіли трави і гнулися верхівки дерев, повзли комахи, котилося каміння, тріскалися струни, дзижчав комар, бряжчала зброя, збруя, ключі і виделки, розліталось на кавалки горня, шурхотіли сторінки, губились фотографії, йшов дощ, стогнала жінка, велосипед долав калюжу, пахкав чайник, паротяг, гудів трансформатор, гриміли бубни, сопів старий коханець, сипалась на віко земля, танув на віях сніг, сякався дідо, свистав хлопчак, гавкав пес, спадали обважнілі фіранки, злітали літаки, птахи і мухи, ревіли гучномовці, шипіли старі платівки, сичали змії, дерлися конверти, зсувалися з плечей одежі, в пуделку перекидалися сірники, чавкало під ногами і в геніталіях, сипалася в зупу сіль, гарчав двигун, вищали гальма, чхав і кашляв туберкульозний кіт, дрова тріщали, гуділа піч, шкреблися миші, вминалося сіно, електризоване волосся підіймалося за гребінцем, клацав замок, спадали краплі, бамкав годинник, сходив з рейок трамвай, тріщав перешкодами приймач, - так от, шум цей, він то налітав гучним крещендо, заглушуючи мішанину ефірних звуків, то переходив на другий план, або і просто зникав – так деколи посеред бурі стихає на хвилю вітер, щоб по тому вдарити з новою силою – тріскотом, завиванням, свистом. і поки там вгорі вилущувались, вилуплювались, вибулькували сухі і мокрі, круглі і рапаті голоси, звідкись знизу, з-під самої основи піднімалися страшні, органної потуги баси, від яких основа починала вібрувати і все ревище, не маючи більше змоги триматися купи, згорталося сувоєм, ховаючи досередини громи, дзвони, шепоти і крики, брязкіт, совгання, човгання, шипіння і сопіння, тріск, клекіт, крекіт, прокльони і хулу, плямкання, пердіння, вибухи і реготи, стуки і зітхання, клацання, сюркотіння, шурхіт і писк. і таке інше).
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #28 : 27 Января 2011, 18:52:36 »

зі "старенького" (2006 рік - це ж... давно було, ні?) інтерв'ю сергія жадана:
Цитата
Семенка я взагалі вважаю найкращим поетом всіх часів та народів
круто. повністю - тут

JFYI, трапилося таке
DARI MARI
NAV John B. P.
ZHDANOV Paul
АНДРУХОВИЧ Юрій
АНДРУХОВИЧ Софія
АНТИПОВИЧ Тарас
АСАТУРЯН Наталя
АХЕКЯН Ксенія
БАНДРІВСЬКИЙ Андрій
БАРБАРА Михайло
БАРИЛКО Іра
БЕЗІМЕННА Ксенія
БЕРЕЗА Леся
БОБИК Аліція
БОЙЧЕНКО Олександр
БОНДАР Андрій
БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО Ігор
БОРИСЕНКО Катерина
БОРМОТОВ Сергій
БОТАНОВА Катерина
БУРЛЮК Давид
БУЄВИЧ Олена
ВИННИЧУК Юрій
ВОЛИНЕЦЬ Тарас
ВЄЛІТ Оксана
ГАВРИЛІВ Тимофій
ГАЛЕТА Олена
ГАРМАТЮК Володимир
ГАРМАТЮК Руслан
ГОГОЛЬ Юлія
ГОРКУША Оксана
ГРИГОРЧУК Тарас
ГУЦУЛЯК Олег
ДАНЬКО Денис
ДАНЬКО Денис
ДАЦИШИН Маркіян
ДЕРЕШ Любко
ДЕРЮГА Тетяна
ДЕРЮГА Тетяна
ДОВГАН Ярослав
ДОВЖЕНКО Отар
ДОНЕЦЬ Софія
ДРАЧ Олег
ДУБИНЯНСЬКА Яна
ЖАДАН Сергій
ЖУРАКІВСЬКИЙ Андрій
ЗАБУЖКО Оксана
ЗАВАДСЬКИЙ Юрій
ЗАДНІПРЯНИЙ Ігор
ЗЕЛЕНИЙ Артем
ЗЛАТОГОРСЬКИЙ Олексій
КАРПА Ірена
КАЇНСЬКА Олена
КЛЕХ Ігор
КЛИМЕНКО Олександр
КОВАЛЬ Вадим
КОЖЕЛЯНКО Василь
КОПАК Оксана
КОЦАРЕВ Олег
КОЧЕВИХ Олег
КОШТИЧ Діана
КРИВОРУЧКО О.
КРИЖОВСЬКА Юля
КРИШТАЛЕВА О.
КРИШТОПА Олег
КРУК Галина
КУНЕЦЬ Олег
КУР'ЯТА Ніна
КІЯНОВСЬКА Маріанна
ЛАЗУТКІН Дмитро
ЛАПКО Сергій
ЛИСЕНКО Ольга
ЛИТВИНЧУК Любомир
ЛУЧУК Іван
МАРУДА Андрій
МАТВІЄНКО Світлана
МАХНО Данило
МЕКЕДА Сергій
МИКИЦЕЙ Марія
МИХАЙЛЕНКО Олена
МОРГОВСЬКИЙ Антон
МУЛИК Володимир
НАБОРАК Віктор
НАЗАРЕНКО Володимир
ОРШАК Іра
ПАВЛІВ Володимир
ПАСІЧНИЙ Олександр
ПЕПА
ПЕТРОСАНЯК Галина
ПИРКАЛО Світлана
ПОВАЛЯЄВА Світлана
ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ Лесь
ПОДСЯДЛО Яцек
ПОКАЛЬЧУК Юрко
ПОМЕРАНЦЕВ Ігор
ПРОХАСЬКО Тарас
ПРОЦЮК Степан
ПУЗИР Олексій
РОЗЧАР Ганна
РОЙТБУРД Александр
РОМАНЕНКО Олег
РОСЬ Роман
РУДЕНКО Александр
РЯБЧУК Микола
САВИНЕЦЬ Андрій
САВКА Мар'яна
САД Віхта
СКАВРОН Богдан
СКЛЯРЕНКО Сергій
СКОВРОН Лілія
СЛИВИНСЬКИЙ Остап
СЛОБОДЕНЮК Надія
СМОЛА Олеся
СНЯДАНКО Наталка
СТЕРНІЧУК Олександр
СТРИНАГЛЮК Любомир
СУМНИЙ Олесь
ТАРАН Людмила
ТЕРНОСЛИВКА Ангеліна
ТРИФОНОВ Роман
УГРИН Олена
УЧИТЕЛЬ Дмитро
УШКАЛОВ Сашко
УШКАЛОВ Саша
ФЕДОРАК Назар
ХАРАБАРУК Вадим
ХМІЛЬ Степан
ХОЛОДНИЙ Микола
ЦВЄТКОВ Олексій
ЦЯПА Андрій
ЧЕПУРКО Іван
ЧЕПУРКО Петро
ЧУГАЙСТИР
ШЕВА Наталь
ЯНОВСЬКА Ганна
ЯРОШЕНКО Руслан
ЯЦЕНКО Петро
ЯІЦЬКИЙ Сашко
ІВЧЕНКО Ярослава
ІЗДРИК Юрко
ІЛЬЧУК Наталя
ІЛЮК Ольга
ІРВАНЕЦЬ Олександр
ЄШКІЛЄВ Володимир  :)

довго думала, чи писати про покальчука тут - наче й сучасний автор, а наче й два роки як помер. якби тема була названа "сучукрліт", як я й наполягала, написала б про нього не вагаючись. адже:
Цитата
Сучасна українська література (часто сучукрліт або укрсучліт) — українська література останніх десятиліть, створена сучасними українськими письменниками, сукупність творів, написаних від часу здобуття Україною незалежності в 1991 році
тут

юрко покальчук, "не наступайте на любов..."
офсайдтоп: я його до цієї збірки знала лише як прозаїка. до слова, його "озерний вітер" - роман, але короткий - дуже ліричний. рік тому не могла б підібрати слів, щоб описати післясмак. а моя двоюрідна сестра написала, що "він пише - як співає". і це - найвлучніша рецензія, яку б можна було йому скласти
вірші - це завжди дуже суб'єктивно. й ситуативно. й сакрально, навіть. звісно, це все залежить й від інших речей - від сентиментальності, скепсису, спорадичності - поезію НЕ ВАРТО (імхо) читати надто часто. вона тоді діє... сильніше?
уривок з "модерато":

(...)
чого ти нервуєшся ти ж пообідав то чому ти
такий злий життя не вимірюється одним днем
чи вечором чи тижнем чи навіть місяцем навіть роком
людські взаємини вимірюються
іншим
особливим часом
хіба ти не бачиш
час такий уже є
треба терпіння, швидкий процес
може бути короткочасовим натомість
повільніший обіцяє стабільність
прокинься і зазирни в себе не слід чекати усього зразу
твої поспіхи тобі обходилися так дорого
як ти міг забути про це
ти ж усе знаєш ти вирішив ти змирився
віддай і йди
озирнешся потім колись
може не треба буде озиратись
не загадуй нічого
живи
(...)

щось мені щастить на інтерв'ю сьогодні...
до останнього рядка співзвучна "розмова" з дерешем:
Цитата
Ш
Шива

Україна має шикарний герб - тризуб. Це символ Господа Шиви. Україна - країна, якою керує Шива. Shiva country. Санскритське "Шива" співзвучне з українським "Жива". Жива Ukraine.
Україна - синє горло Шиви. Тут ніби могильник - Голодомор, Бабин Яр, Чорнобиль...
Згідно з однією легендою, боги, шукаючи нектар безсмертя, отримали разом з ним отруту, яка загрожувала усім мешканцям Всесвіту. Зі співчуття до живих істот Шива випив отруту, від чого горло його посиніло

а (як бонус?) й із прохаськом...
Цитата
Я ніколи не заробляв великих грошей. Мені завжди вистачало на підтримання моїх потреб.
Але мені пощастило, бо живу на готових речах. Скажімо, живу в хаті, що належала кільком поколінням моєї родини. Навіть не знаю, що робив би, якби мав заробити собі на житло.
Це мене розбестило - я не знаю, як збирати гроші на щось важливе.
Тоді дайте пару практичних порад. Як заробляти невеликі гроші, і щоб на все вистачало?
Потрібно мати пріоритети. Також потрібне життя без боргів за спожиту воду та електроенергію.
А ще мені не треба статусного одягу. Я користуюся секонд-хендом. У Західній Україні секонд-хенди дуже хороші. Там є якісні вироби. Власне, справді якісні речі відомих виробників можна знайти лише на секондах.
Мені пощастило. Я люблю стиль грандж, такий camel-стиль, мартінси тощо. Напевно, якби я любив шовкові сорочки та піджаки, то так би не одягався.
Також я не витрачаю гроші на відпустки. Нікуди не їжджу за свій рахунок. Тут мені пощастило з професією
« Последнее редактирование: 28 Января 2011, 16:28:44 от raphnana »
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #29 : 08 Февраля 2011, 16:42:05 »

виявила, що тут нема мого враження після прочитання збірки богдани матіяш "розмови з Богом". зроблю тут репостик зі свого жж
журно
так журно що аж хочеться вертати астральним шлунком що десь на рівні мого далеко не астрального рота бо його зводить від астральної нудоти вертати тим усім астральнонеастральним що назбиралося десь по закутках мого астрального тіла того тіла що з астральним шлунком за усе моє зовсім не астральне життя
мабуть зовсім не астральне життя бо ж хто зна хто зна де та межа астрального й не його

журно
йду післязавтра на прохаськове чому так є підписати прохаськове ботакє у книгарню є
багато схожих літер точніше одна що так багато значить
усе й нічого усі й ніхто увесь і жоден

журно
кутики не астрально рота опускаються так наче щось кисле скуштовано було й хочеться скривитися
а я ж просто прочитала половинку книги богдани матіяш розмови з Богом

журно
пора б уже було відучитися від того що не надто гарно йти на спільну презентацію двох авторів а підписувати тільки в одного тому тра обов'язково купить й почитать молоду поетку інакше негарно
а тепер гарно знак питання

журно
розділові ж знаки придумувалися мабуть щоб розбити думку на окремі кавалочки які краще пролазять через наші астральні роти й краще засвоюються нашими астральними шлунками а проте ми все одно не стовідсотково розуміємо одне одного читаємо й чуємо те що нам хочеться прочитать й почуть потім журимося чи радіємо як же читати текст що не має розрізаних заздалегідь на відтинки променів та прямих коли там питання а коли й знак оклику коли просяться три крапки а коли мова йде тільки про дві чи й про одну

журно
а я й досі вмію розмовляти з Богом і деревами складно се забути це ж те чим я є чому так є бо так є
просто розмови тепер стали складнішими люблю слова до болі до жаского такого болю з яким ця журність цей щем просто й поряд не стоять
люблю слова як камені з яких можна побудувати дім а можна крамницю а можна просто нічого таке химерне нічого звести а всім чомусь хочеться жити в домі зведеному із слів каменів хочеться щоб був там і фундамент і стіни і дах а який у тім резон ми не бачимо й часто не відчуваємо того біля чого живемо де ходимо де спимо ми не бачимо того що поряд бо воно поряд
тому я не хочу жити в будинках зі слів каменів я не хочу відчувати себе затишно я хочу щоб сказане слово сплетене речення згачкований текст чарували мене забирали дух змушували тамувати подих і вимикати серце як помпу а тільки пускати серце як додаткові дві пари очей чотири ж там камери кажуть
ще дві пари очей хай астральні але ж можна побачити більше відчути більше якщо кров не шумить судинами й не заважає

журно
вона - бо - кльова

її тра слухати...
літературний подкаст "кабі.net"
Цитата
Дипломований спеціаліст з мовчання (захистила магістерську роботу на тему «Мовчання як текст»)
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #30 : 11 Февраля 2011, 14:15:20 »

з видавничих "новинок":
Апологія модерну: обрис ХХ віку: статті та есеї / Віра Агеєва. – К.: Грані-Т, 2011. – 408 с. (Серія De profundis).
Цитата
Творчість Лесі Українки, Максима Рильського, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Оксани Забужко, Тараса Прохаська розглядається переважно із застосуванням психоаналітичних та ґендерних підходів

з... дивних "новинок":
Генеральна прокуратура відмовилася від переслідування Марії Матіос
а почалося все, бо...
Цитата
Наприкінці листопада минулого року Цибенко звернувся до ГПУ з вимогою порушити кримінальну справу стосовно відомої української письменниці Марії Матіос у зв´язку з нібито образливими порівняннями в її книзі обеліска на могилі Невідомого солдата у Парку вічної слави
:buck2:

о. і:
Цитата
Шевченківську премію з літератури отримав Василь Шкляр за роман "Залишенець" ("Чорний ворон")
тут
він отримає 260 тис. грн.
на фільм, правда - все одно мало...
« Последнее редактирование: 11 Февраля 2011, 15:46:10 от raphnana »
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #31 : 17 Февраля 2011, 20:05:07 »

Олесь Бузина "Тайная история Украины-Руси"

Историю Украины я никогда не любила. Во многом потому, что уж слишком она казалась мне надуманной по сравнению с мировой революцией историей всемирной. Поэтому за Бузину взялась с изрядной долей скепсиса. А в итоге не пожалела ни на минуту.

Можно лишь поаплодировать человеку, который отважился поставить под сомнение весь сонм околоисторических мифов, который накапливается со времен Нестора Летописца, а в особенности в течение последних 20 лет, когда наконец-то образовавшемуся отдельному государству пришлось срочно создавать историю посолиднее.

В отличие от маститых историков, г-н Бузина не считает своим долгом докопаться (читай: придумать), кто кого поработил, и кто вообще раньше появился, яйцо или курица Россия или Украина. Исторические персонажи у него выступают живыми людьми, поступками которых руководят вполне человеческие мотивы - обида за из-под носа уведенную девчонку, непомерная алчность, тщеславие или просто любовь к красивой жизни - а не безликая "боротьба за національну ідентичність". Почему-то именно благодаря этой "боротьбе" наши историки возвеличивают любого мало-мальски значимого вояку, лишь бы против гнобителей воевал (при этом не уточняя, на чьей стороне он это делал). А выдающегося полководца полтавского происхождения Ивана Паскевича не вспоминают и словом - как же, он ведь под флагом Российской империи командовал! Любителям же поностальгировать о "мамуне Австро-Венгрии" автор напоминает о Талергофе, куда попадали преследуемые за "русофильство" - и который ничем не отличался от будущих фашистских концлагерей.

Конечно, местами г-н Бузина выражается слишком резко - вплоть до дешевого эпатажа. А еще я поняла, почему его творение так не любят феминистки - конечно, он ведь как отозвался о выборе Сулейманом нашей Роксоланы: "как нормальный мужик, из двух баб он выбрал ту, которая меньше действовала ему на нервы". Кстати, этот эпизод в своем романе не умолчал и Загребельный (помните, как там Махидевран вцепилась в волосы безвестной украинке прямо перед тем, как та должна была идти к султану?). Подобные шовинистические пассажи можно найти еще кое-где - и не принимать близко к сердцу :-)

Что еще немаловажно - автор смог вовремя остановиться. Хронологически - перед приходом в Украину большевиков. Оминув вопросы Петлюры и Бандеры, не говоря уже про одиозный голодомор. Потому что если бы предприимчивый Бузина покопался и здесь - боюсь, ему после публикации очередной порции исследовании пришлось бы выходить на улицу только в сопровождении охраны.

Никто не говорит, что все написанное Бузиной надо принимать на веру. Но в отличие от Грушевского и компании, он хотя бы не претендует на истину в последней инстанции - такое вот дитя "поколения ИМХО", но дитя весьма занятное.

Вердикт: рекомендую думающим людям, не страдающим от ханжества и излишнего пиетета к традиционной подаче украинской истории.
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #32 : 19 Февраля 2011, 19:06:13 »

оповідання сергія жадана "я твоя протиотрута" можна прочитати тут: http://anime-kpi.net/bbs/index.php/topic,1884.msg66784.html#msg66784
« Последнее редактирование: 03 Марта 2011, 23:27:38 от Шаннар »
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Brebis

  • бребИ
  • Модератор
  • *****
  • Карма: +464/-4
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 1419
    • Мой статус
    • Просмотр профиля
    • ЖЖ
Сучасні українські автори
« Ответ #33 : 25 Февраля 2011, 10:42:00 »

Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"

Садилась я за эту книгу без особого пиетета. Да, Лина Васильевна - талантливая поэтесса, но, как мне кажется, до Леси Украинки ей копать и копать. Впрочем, говорим-то мы здесь не о стихах, а о прозе. Когда я только услышала о романе, то еще ничего о нем не зная, рассудила, что первая проза в 80 лет - это, скорее всего, что-то вроде мемуаров. Так и вышло.

К сожалению, художественная ценность романа близка к нулю. Дайджест из газет за 2000-2005 гг. и много бурчания на тему становления государственности. Допустим, Костенко это бурчание можно простить - все-таки женщина в возрасте. Но сколько бы критики не говорили, как неправдоподобен этот программист, потому что на самом деле он сисадмин - пусть со специализацией Лина Васильевна промахнулась, но проблема в том, что точно так же бурчат о политике и постоянно втыкают в телек и 35-летние. Да и мои ровесники тоже. Переживают о судьбе страны, не в состоянии обеспечить семью, решить личные проблемы с женой, дать нормальное воспитание сыну. Красиво рассуждают об Украине и ее самоопределении - и не могут разобраться со своим собственным кусочком суверенной Украины. И это правда страшно. Не всем быть революционерам, но все могут взяться за голову и навести порядок у себя в голове и в собственной семье. Только ж для этого надо что-то делать. А куда легче сидеть и ныть.

Если Лина Васильевна хотела показать именно это - то, как говорится, ей респект и уважуха. Я даже готова ей простить бурчание по поводу того, что раньше была трава зеленее и бабы доступнее. Пусть люди посмотрят на свой портрет - и ужаснутся, ведь именно такова сейчас интеллигенция. Тех же своих собратьев, которые думают о благополучии себя и своей семьи и не рассуждают красиво об Украине, они презрительно называют жлобами.

Только мне кажется, что это зеркало - скорее побочный эффект. Лина Васильевна ничем от этой рефлексирующей массы не отличается. И, судя по всему, считает, что такое нытье - в порядке вещей и показывает истинный патриотизм гражданина.

Вердикт: читать как новости для тех, кто, как и я, в 2000-2005 гг. не смотрел телевизор.
Записан
Возможно всё!

I often forget other people have limitations.

Ибо не мир наш тесен, а круг наш узок.

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #34 : 03 Марта 2011, 23:21:52 »

Богдана Матіяш: «У приватності немає канону»

Цитата
– А що з прочитаного найбільше вразило?

– Зараз мені хочеться читати просто добрі книжки. Найперше згадую «Хроніки Нарнії» Льюїса – дуже ці сім книжок, які в неї входять, люблю. Взагалі останнім часом перечитую багато дитячих книжок, люблених іще з дитинства. Скажімо, недавно перечитувала Джанні Родарі і Туве Янсон. Часто перечитую різні книжки Астрід Ліндгрен і Міхаеля Енде. Із дорослих книжок вертаюсь до Тараса Прохаська, з поезії найдужче люблю Олега Лишегу. Помалу читаю «Щоденник Анни Франк».

Тепер зовсім не читається те, що світоглядно мені дуже далеке, що стосується досвіду, якого мені не хочеться переживати. Є дуже багато книжок, написаних талановито в літературному сенсі, але прикрих мені світоглядно. Щоб себе не засмучувати, намагаюся їх не читати. Не читала би зараз навіть Маріо Варгаса Льосу, цьогорічного лауреата Нобелівської премії з літератури – хоча знаю, що пише він дуже добре, але зміст книжок мене не вабить. Зрештою, не лише його. Багатьох авторів не читала би. Не мушу перепускати через себе все

Цитата
Антології добре демонструють те, що література не є закритою кастою: молодші автори не раз опиняються в них поруч з уже добре відомими письменниками. І це дуже добре. Врешті, як колись казав польський поет Богдана Задура до Андрія Бондаря: «Поет до поета мусить звертатися на “ти”»

Цитата
– Ваша перша збірка вийшла у «Смолоскипі», далі – у «Видавництві Старого Лева». Який досвід співпраці з видавцями?

Кожне видавництво має свій профіль. «Смолоскип» видає книжки молодих письменників, «вживлює» в українську літературу нові імена. Видавши першу книжку в «Смолоскипі», мусиш іти потім десь далі. Мусить бути якийсь ріст.

Я би дуже радо видавала свою нову книжку у «Видавництві Старого Лева», бо мені справді подобається і якість їхніх книжок (вони завжди дуже красиві), і лагідність усіх, хто в цьому видавництві працює. Але фінансово це зараз зовсім не складається.. Тож нова книжка «Твої улюблені пси та інші звірі» вийде деінде. Поки що не маю права говорити, де, скажу тільки, що вже дуже швидко вона з’явиться

звідси
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #35 : 05 Марта 2011, 11:36:32 »

о. і:
Цитата
Шевченківську премію з літератури отримав Василь Шкляр за роман "Залишенець" ("Чорний ворон")
тут
він отримає 260 тис. грн.
на фільм, правда - все одно мало...
Василь Шкляр відмовився від спілкування із Кисельовим, Чаленком та Поярковим:
Цитата
Вночі 5 березня український письменник Василь Шкляр пішов з прямого ефіру програми «Велика політика з Євгеном Кисельовим» на телеканалі «Інтер».
Письменник зробив це після того, як публічно пояснив своїм шанувальникам свій вчинок - він вимагав відставки міністра освіти Дмитра Табачника

Цитата
Нагадаємо, цього року Шевченківську премію також отримав Василь Шкляр за роман «Залишенець» («Чорний ворон»). Після цього народний депутат України Олександр Фельдман і видавець Олександр Красовицький звинуватили його у ксенофобії.

4 березня Василь Шкляр звернувся із відкритим посланням до Президента Януковича. У ньому письменник попросив главу держави відтермінувати вручення йому премії доти, доки у владі знаходиться Дмитро Табачник.

4 березня Президент Віктор Янукович підписав указ про присудження Шевченківської премії. У переліку лауреатів прізвища Шкляра не виявилося

Володимир Яворівський пропонує лауреатам Шевченківської премії виступити проти Табачника

без політики - най-най  :confused:
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #36 : 09 Марта 2011, 15:16:36 »

Вердикт: рекомендую думающим людям, не страдающим от ханжества и излишнего пиетета к традиционной подаче украинской истории


Цитата
Так от, «Тайная історія…» – художнє видання, і до історії як такої дотикається настільки ніжно, що, якби не винесене у заголовок слово «історія», то можна було б легко помилитись і натомість приписати сюди, скажімо, психоаналіз. Взагалі, суть цього тексту така: хочу дати потенційному читачу згаданої книги пораду. Перш ніж братись за штудіювання такої історії, дайте собі ж однозначну відовідь на одне питання: наскільки сильно ви любите читати газети? І коли у вашій позитивній відповіді буде не менше трьох підряд «дуже», плюс одне «сильно» – приступайте. Триста тридцять п’ять сторінок газетного матеріалу під твердою обкладинкою вас неодмінно задовільнять. Крім того, як побічний ефект, з’явиться відчуття жалю за невиправданими сподіваннями від книжки. Адже ще три сотні сторінок, тому так хотілось дізнатись про щось незвідане, таємне. Натомість, типова журналістська замануха: гучний заголовок зовні та посередні сенсації усередині. Шкода

Тайная історія Украіни–Русі. (Д)(Т)єрзайтє
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #37 : 12 Марта 2011, 14:12:04 »

сергій жадан "ворошиловград"

олесь ульяненко "там, де південь"; "сєдой"

сашко ушкалов "БЖД"

ворошиловград - це чистої води романтика
про повернення додому через "не хочу"
про відчуття обов'язку захищати те, куди повертаєшся через "не хочу"
про потребу відчувати цей обов'язок захищати те, куди повернувся через своє "не хочу"
про прийняття, внутрішнє прийняття цієї потреби відчувати цей обов'язок захищати те, куди повернувся через своє "не хочу"
про вік Христа, про футбол, що не вмира, про гуцульських гастарбайтерів... і ні про що
бо життя - особливо романтичне - дуже безсенсове саме по собі
безцільне, безглузде, без мети
воно є. але нема знання ЩО з ним робити
це і є романтика. чистої води романтика
поети, які пишуть прозу... пишуть її не так прозово
текст жадана засмоктує. як пісок

там, де південь - там босяки, кислота, драп і кладовища
Цитата
людина шукає справжнього, а світ це така лажа, що не продихнеш. особливого мало. ніячого тут вдіяти я не міг. ніхто не сцить проти вітру і не хоче бути комсомолцем
там, де південь - спека накочується "желатиновими хвилями"
Цитата
пєца потягнув в школі акваріум, і вони на пару з утюгом намагалися виловити китайських карасів. коли це не дало бажаних результатів, утюг стягнув штани, сів на акваріум і перднув. хтось засміявся, але цим і обійшлося. рибки продовжували плавати, а утюг витирав мокру задницю сорочкою: "да, жопа не динаміт!"
там, де південь - романтика якась особливо солонувата. від неї тхне:
Цитата
(...)блювотинням, лайном, голодом, вибитими зубами, смертю, гоміками, драпом і до безкінечності, не вистачить алфавіту
там, де південь - приходить розуміння
Цитата
сидячи на лавці, зачовганої до лакового блиску тисячами задниць, я думав, чітко, прозоро: а чи змінив би я світ, аби це виявилося можливим; і як би я його змінив, аби це було суттєво необхідним. а для чого? який сенс? людина все одно віднайде помийницю і назве це щастям
речення переходить у речення. його треба читати ЗАБИВШИ БОЛТ на крапки. насправді їх [крапок] нема
суцільні коми - павзи для переведення подиху...

сєдой - сподобався найдужче
зовсім божевільно і зовсім не романтично. нічого доброго, світлого й приємного
"а так: жовті широкі плями сечі, червоні віхтяки тампонів, паруюча купа недотравленого шлунком вінегрету"
"а так - місто спало, продовжувало утробно гурчати каналізаційними секціями; і тому ще це для неї не видавалося кінцем"
"а так нічого"
"а так"
про амелі. версії ульяненко says:
Цитата
від хільди тхне кислим молоком і неграми. негри - здорові, з довгими, до колін, руками, сільські парубійки (...) і вони заходять, радісно чухмарачи прищаві груди, до квартири жінки з голомозою собакою. про себе іванда називає жінку хільдою (...) вона навіть намагалася щось вгадати у хільдиних очах вразливе, пафосне і величне, таке, як на світлинах одного її знайомого, що купував ті світлини, поточені шашелем і часом, у древнього діда, колишнього кадебіста (...) тому серед цієї потолочі вона намагалася вгадати у хільдиних очах бодай свіжий проблиск, щось дивне, щось вразливе, інтригуюче і чарівне, що б наповнило цю кімнату білим мерехтливим романтичним сяйвом; але в очах хільди бігали тільки вервечки білопузих тарганів

БЖД - це не бинти, вата й перекис водню
напис - "увага! ненормативна лексика!" - на обкладинці - нічого страшного. let it be
дві попередні книги, особливо ульяненкові, перевищують за цим рівнем згадане видання - у разів кілька
так. схожа тематика. романтика, футбол, рибки у акваріумі те се
так. письменник теж харків'янин, що спільнить його із жаданом, й безмежно віддаляє від ульяненка, хай земля останньому буде пухом
текст у нього рубаний. що різнить дуже сильно. він не затягує на довгі дистанції, а змушує бігти й зупинятися, бігти-розганятися - й зупинятися
смішний. місцями. трансцендентний. місцями. романтичний. місцями. філософський. місцями. маразматичний. місцями
могло б нагадувати "ворошиловград", але зовсім інша манера письма. вони навіть речення "була кімната. у ній був стіл" не змогли б написати однаково. інші кольорові спектри. не діаметрально протилежні. просто... інші
могло б нагадувати "там, де південь", але "там..." написано з точки зору "я-через-двадцять-років". "БЖД" - "я-тут-і-зараз"
"сєдого" не нагадує зовсім. пацик (ГГ) не амелі і не претендує на те, щоб змінити світ
йому він [світ] до "одного місця", як і "метри та кубометри" простору, які треба обороняти від невидимого суперника, відвойовувати, тримати
Цитата
-Господі, совдєпія нєістрібіма... - сумно зітхає він, так, наче вони з господом ведуть тисячолітню війну проти совдепії, і ось тут вона нарешті їх дістала, дістала так конкретно, що не допоможуть ані вино, ані молитви, ані військові берці, ані тим паче хрестові походи, якими він марив усе життя...
не дуже сподобалося те, що авторська мова грішить калькою. так, діялоги прописані органічно. погоджуюся. але... є така штука, як... от, наприклад, стейнбек. його герої розмовляють ЖАХЛИВОЮ англійською мовою. читать складно. розуміти - ще складніше, навіть. але ОПИСУЮЧИ - він говорить так, як говорить. гарно і чисто
менше з тим
оскільки нещодавно прочитала "the weefree men" prattchet-a сподобалося таке:
Цитата
та найгіршим здавалося те, що з цієї ситуації я не бачив жодного інакшого виходу, як їхати, просто їхати і не зупинятись... бо кожна зупинка могла мати хєрові, може, навіть катастрофічні для нас усіх (принаймні для мене особисто) наслідки... спинитися в цій лісосмузі, пройтися травою й зрозуміти, що дерева - то насправді не дерева, а довбані фанерні декорації, які здаються деревами, коли ти пролітаєш повз них на швидкості за сотню... а якщо підійти до них й ударити ногою, вони впадуть назад, у порожнечу, і за ними вже нічого не буде... і коли ти це збагнеш, роздуплишся, вкуриш, якщо тебе все-таки втаємничать у всі ці фішки і ти нарешті знатимеш, що десь є дерева, за якими вже нічого нема, ти просто волітимеш біля них не спинятися, ти топтатимеш педаль газу й дивитимешся тільки вперед, ти все своє життя тікатимеш від цього...
й роздуми про "порожнечу" та її суть:
Цитата
-ні, - сказав він, посміхаючись, - у тих головах - одне лайно, у кого менше, у кого більше... а лайно і порожнеча - речі абсолютно різні (...)
кришнаїтська логіка потроху починала мені подобатись.
- до речі, а що таке, по-твоєму, порожнеча? - спитав він.
- ну, - знизав я плечима й іще раз сьорбнув горілки, - порожнеча, це коли порожньо...

не буду радити читати "ворошиловград" жадана. імхо, це щось таке, до чого треба прийти
там, де південь та сєдой - цікаві. особливо якщо у житті все хвігово. хто вірить у те, що амелі може бути тільки хорошою - не читаєте
БЖД - можна й почитати. ГГ все "до дупи", і все чого йому [ГГ] хочеться - щоб його залишили у спокої. його [ушкалова] текст не залазить своїми словесними мацаками у душу, не перевертає нічого у шлунку й не змушує відчувати присмак металу у роті
« Последнее редактирование: 12 Марта 2011, 23:30:07 от raphnana »
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #38 : 18 Марта 2011, 11:14:38 »

Цитата: сергій жадан, 16 березня
Є речі, котрі не вміщаються в межах нашої логіки та суспільної пристойності, і на них, на ці речі, теж потрібно зважати. Наприклад, що таке правила дорожнього руху проти весняного загострення духу авантюризму та непокори
І що б там не прогнозували синоптики, якими б черговими морозяними камбеками не погрожували вони співгромадянам, весна прийшла, й не помічати цього очевидного факту просто не можна. Річ навіть не в смарагдових мазутних калюжах, котрі щедро заливають спальні райони наших міст, не у в’язкій березневій багнюці, що ускладнює пересування мікрорайонами, і не в жовтогарячому сонці, яке прогріває футбольні майданчики та супермаркети.
Річ у загальному п’янкому збудженні, котре робить наші вчинки дивними та нелогічними, а наші прагнення – химерними й неконтрольованими. Весна пробуджує всіх тих демонів, котрі западали в зимову сплячку в наших серцях, активізує всі наші потаємні мрії та бажання. Громадяни навесні починають поводитись непослідовно й нерозважливо, анітрохи з приводу цієї своєї нерозважливості не шкодуючи.
Ось, скажімо, днями у нас у Харкові невідомий захопив тролейбус. Проникнув на кінцевій до тролейбусу, доки звідти виходили останні пасажири, потовкся салоном, побачив порожню кабіну (водій на той час пішов до диспетчерської), сів за кермо, й рушив у напрямку невідомого. Невідоме знаходилося за п’ятдесят метрів - саме стільки він зміг протриматися, після чого в’їхав у придорожню берізку й був знешкоджений справжнім водієм та групою підтримки, котрі, як я собі розумію, бігли слідом за тролейбусом...
знову буйно квітне

з трохи давнішого його допису, але - дуже актуального, імхо
Цитата: сергій жадан, 10 березня
Українці намагаються умістити в своїй свідомості святкування дня соборності з днем великої жовтневої революції. За всім цим бачиться потяг до рівноваги. А яка може бути рівновага без жовтневої революції, самі подумайте
Яким дивним та незбагненним шляхом рухається наше суспільство в пошуках гармонії та нірвани, - думав я, йдучи березневими вулицями вечірнього Харкова, й розглядаючи числені білборди, на яких позафракційний депутат Ляшко вітав жінок України зі святом 8-го березня.

Піжонський картатий піджак робив позафракційного депутата схожим на якого-небудь пастора нової альтернативної церкви, котрий лише нещодавно приїхав до нашої країни з якої-небудь Австралії, ще не зовсім акліматизувався й розібрався зі специфікою національної ойкумени, і тому вирішив на всяк випадок спочатку привітати жінок, а там буде видно.

Дивним та незбагненним, - думалось мені, - є саме вміння та бажання українців поєднувати у своєму календарі такі, здавалося б на перший погляд, несумісні речі. Адже внаслідок всіх тих геополітичних та ментальних пертурбацій, яких зазнало суспільство протягом останніх двадцяти років, ми дбайливо поєднали в своєму календарі старі радянські свята з новими антирадянськими, плюс щедро приплюсували до цього свята церковні...
помахай рукою мамі
п.с. останнє речення-висновок - ульотне  :smitten:
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #39 : 21 Марта 2011, 14:18:50 »

сучукрліт - "підсумки" 2010 року (by олег коцарев)
проза:
василь шкляр "залишенець" ("чорний ворон")
Цитата
Важко погодитися з Андрусяком, що лінійність тут – жанрова вада. Якщо й вада, то такою ж мірою, як, припустімо, в Майн Ріда. „Залишенець” – зграбна, цікава і добре, якісно написана пригодницько-історична річ. І в межах авторського стилю, обраного жанру їй важко щось закинути. Адже маємо й потужну, напружену сюжетну лінію, й непогані краєвиди, і навіть окремі формальні „витребеньки”. Хіба що любовні моменти можна було б назвати порівняно слабкою ланкою книжки, але про це ніхто особливо не згадує
поезія:
Іван Малкович „Все поруч”
Цитата
...книжка нагадала і наново актуалізувала зворушливий, підкреслено ліричний, елегійний напрям поезії – у нинішньому інформаційному просторі він часто звучить не так уже й гучно, проте зовсім не втрачає ні прихильних авторів, ні прихильних читачів. Якоюсь мірою насьогодні підсумував свою поетичну творчість Іван Малкович
Петро Мідянка „Луйтра в небо”
Цитата
Ця поезія щоразу несподівана, не до кінця зрозуміла, не завжди винятково поетична, але завжди цікава, пізнавальна й насичена особливим ритмом, що підкорює свого читача
Павло Коробчук „Кайфологія”
Цитата
Вірші в „Кайфології” виразно метафоричні, часто сюжетні, афористичні, дещо епатажні, схильні до зовнішніх спецефектів, тобто являють собою помітне і характерне продовження того, що часом іменують „мейнстрімом” двотисячницької поезії
Вано Крюґер „Ніжна посмішка Берії”
Цитата
це перший (за останні роки точно) випадок, коли на широкій літературній сцені та в широкому книжковому просторі з’являються тексти, в яких поряд з досить оригінальною і в багатьох випадках цікавою образністю на передній план виходить пафос зла, розпусти, комунізму („некрокомунізму”, як каже сам автор – чим не чергове „політичне одкровення-2010”?) — такий насичений і роз’ятрений пафос, що, врешті, він переходить в атмосферу радісного поетично-інтелектуального абсурду. Звичайно, це навряд чи оцінить широкий читач, але вихід книжки залишиться виразною подією 2010 року
звідси
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #40 : 23 Марта 2011, 20:52:22 »

[mod]raphnana: допис відокремлено від теми: http://anime-kpi.net/bbs/index.php/topic,5300.0.html[/mod]

поетичні читання Богдани Матіяш. презентація збірки «Твої улюблені пси та інші звірі»
Постараюсь неодмінно відвідати сей захід. ::)
Тяжко мати злість у серці, коли в світі так багато краси. Іноді Коли чую (читаю?) Богдану Матіяш, мені здається, що бачу відчуваю всю ту красу, й це стає нестерпним. Моє серце наповнюється нею, як повітряна кулька, яка от-от лусне. І тоді мені так хочеться розслабитися, й перестати пручатися їй. Щоби вона текла через мене, наче дощ ріка? пісок? І я не відчуваю нічого, окрім вдячності за кожну мить мого маленького дурного життя, коли Вона була зі мною.
« Последнее редактирование: 23 Марта 2011, 21:17:43 от raphnana »
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #41 : 23 Марта 2011, 21:31:24 »

поетичні читання Богдани Матіяш. презентація збірки «Твої улюблені пси та інші звірі»
власне багато говорить нема про що
спасибі тим хто були
спасибі тим які не відчували потреби задавать питань

братику вовче ти що бігаєш швидко поміж дерев
у лісі в степу і в пустелі переступаєш швидко
міцними лапами перестрибуєш ями й яри ти що
ідеш по сліду вірний своєму нюхові що залишаєш
лігво навіть у дощ і в сніг чуєш іще віддаля боязкий
крок антилоп шарудіння зайців у траві дзвіночки
овець і прудкий біг лисиці ти що зганяєш із гнізд
пташок і виїдаєш яєчка і що нападаєш на барліг
ведмедя коли він спить ти що набігавшись всюди
тужливим виттям вітаєш на небі місяць сядь на
хвильку скажи чи ж тобі так добре чи ж тобі часом
не хочеться щоб тебе кого люди не люблять і звірі
бояться хтось назвав своїм братом любий вовче
повір в світі стільки любові що її не забракне нікому
й ніколи не зменшиться що її також вистачить і для
тебе ходи ближче простягни лапу я пригорну тебе
скажу всім щоб тебе любили скажу всім що ти
мій добрий улюблений брат
40-41

богдана матіяш "Твої улюблені пси та інші звірі"
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #42 : 01 Апреля 2011, 12:36:43 »

 
Цитата
Крюґер використав архетипічні образи зла, застосувавши
принципи Голівуду. Сталін, Ленін, Берія, Дзержинський та інший
паноптикум були віддалені від історії, набувши рис героїв фільмів
жахів. Повсталі з пекла реальні історичні персонажі наче стоять
над долею решти мешканців цієї поетичної збірки: маніяків,
прокажених, шизофреників, онаністів, збоченців та іншої
подібної публіки
Горор від Крюґера



Маленька красива дівчинка

Приємно бачити
Маленьку красиву дівчинку,
Маленьку красиву маленьку дівчинку,
Милу маленьку дівчинку
В червоному платтячку вище колін.

Ніколи не знав,
Що я зґвалтую
Маленьку красиву дівчинку
В червоному платтячку вище колін.
   «Порноробота»

Хочу по-материнському обійняти порноакторів.
Хлопців,
В них-бо
Такий змучений вигляд в цьому кіні.
Треба якось втішити їх.
Тяжка в них робота.

 В дівчат робота легша –
– тут, в основному, міміка.
І вокальні дані, звичайно:
Всілякі там стогони, крики...
 
В хлопців робота тяжча –
– трудитись, трудитись, трудитись.
За мімікою можна навіть не слідкувати,
Режисери не дуже пильнують за цим.

Зате член, наче поршень,
Повинен працювати постійно,
Рухатись ритмічно
Туди і сюди,
Туди і сюди,
Сюди і туди
[це те, про що ви подумали зараз]
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #43 : 04 Апреля 2011, 11:40:47 »

Донбас-тур Сергія Жадана, запланований на 5-7 квітня 2011 року, опинився під загрозою зриву. Луганський український драматичний театр і Донецький національний університет дали офіційну відмову в наданні своїх залів для презентації роману «Ворошиловград», який став книжкою року 2010 за версією «Бі-бі-сі»

Цитата
«Зрозуміло, ні репетиції, ні модулі та контрольні не можуть бути істинним приводом для відмови. У нас є інформація, на підставі якої можна стверджувати, що місцева влада навмисно перешкоджає проведенню заходів, які зачіпають гострі суспільні проблеми. Підготовка до Донбас-туру Сергія Жадана почалася 2 місяці тому, коли наш відомий земляк був ще в Німеччині. Вже тоді ми провели зустріч з директором театру і досягли усної домовленості про надання приміщення. А за тиждень до приїзду Жадана до Луганська, коли тур був анонсований у ЗМІ, а афіші розклеєні – плани адміністрації різко помінялися. Ці факти лише підтверджують наміри уряду встановити в Україні політичну цензуру», – пояснює організатор туру, прес-офіцер Кампанії проти встановлення цензури в Україні Ярослав Мінкін

Цитата
Донбас-тур Сергія Жадана носить благодійний характер. Видатний письменник приєднався до Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні, і його виступи будуть проходити на підтримку цієї громадської ініціативи. У зв’язку зі сформованою ситуацією, в Донецьку зустріч відбудеться 5 квітня о 20:00 у CHICAGO music hall, у Луганську шанувальники творчості Жадана зустрінуться з письменником 6 квітня о 18:00 біля центрального входу до Луганського українського драматичного театру, де відбудеться презентація роману «Ворошиловград» і літературна акція протесту. Приїзд Сергія Жадана став можливим завдяки підтримці Інституту Відкритого Суспільства (Open Society Institute)
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #44 : 04 Апреля 2011, 13:50:27 »

у Луганську шанувальники творчості Жадана зустрінуться з письменником 6 квітня о 18:00 біля центрального входу до Луганського українського драматичного театру
З одного боку — правильно, хай їм там добре "репетується" в тому театрі. А з іншого... страшнувато якось, буремні дев'яності, в які поетів полюбляли бити ногами наші хороші мєнтіки, не так далеко. А в тих краях — так ваще не дуже припинились. :-\
Записан
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #45 : 05 Апреля 2011, 12:00:35 »

В Чешском культурном центре говорили о книге украинского писателя Тараса Прохасько "НепрОстые", которая вышла в издательстве "Ад Маргинем" и была признана еженедельником "Книжное обозрение" лучшей переводной книгой года

Цитата
Его талант состоял в умение не разделять повседневную жизнь и повседневную литературу. От этого выиграла литература. От этого другой может становиться жизнь
Директор Института книги Александр Гаврилов говорит о том, почему еженедельник "Книжное обозрение" отметил книгу Тараса Прохасько как лучшую переводную книгу года:

– Это писатель закрытый, занимающийся вопросами внутреннего мира, и при этом его миры обладают дивной убедительностью и жизненной полнотой. Несмотря на то, что темы, заявленные в повести "НепрОстые" – нелинейная история, место отдельного человека в страшной истории ХХ века, волшебство и Карпаты –использованы уже много раз мировой и восточноевропейской литературой. Повесть "НепрОстые" ты читаешь, как если бы все это открывалось тебе впервые. Вот это удивительная и почти позабытая сегодняшними русскими писателями возможность писать как будто с чистого листа и строить этим миры в чистом листе убедительными, вот это то, чем Прохасько одарен необыкновенно, что раз за разом поражает его читателей
Цитата
Работа по переводу Тараса Прохасько на русский язык была работой чрезвычайно сложной, поскольку Прохасько языковой виртуоз. Именно в творчестве этого писателя мы видим, какой мощной жизнью наполнен и сегодняшний украинский язык. Нельзя сказать, чтобы Тарасу Прохасько было некого сопоставить, скажем, в русской, не говоря уже о мировой литературе. Но к сожалению, те примеры, которые мы будем приводить – это примеры либо писателей уже сегодня замолчавших (Саша Соколов, молодой Андрей Битов), либо писатели, далекие от нас культурно. Скажем, латиноамериканцы одно время промышляли вот таким магическим реализмом.


Тараса Прохасько многие критики сравнивают с Маркесом, но в словосочетании "магический реализм" я бы делала ударение на слове "реализм". Прохасько – современный европеец, для которого важна австро-венгерская литературная традиция, и житель постсоветского пространства, для которого история иванофранковского дома, где он вырос – это история Польши, Украины и России:

Дом начали строить в 1937 году. Его проектировали украинцы, строили за деньги украинцев. Деньги были тяжело заработаны в тех условиях, когда условия для зарабатывания денег у украинцев были минимальны. Всю документацию дома должны были вести по-польски. Работники же, которые строили, были разные - городские и крестьяне, украинцы, поляки, евреи. Таким был тогда город: с одной стороны - непрерывный плотный ряд домов вдоль главной улицы до самого ее начала, а со всех остальных сторон – пустота: сады, почти сельские одноэтажные хаты. Таким был город



Цитата
У Прохасько сложный слог и нелинейный сюжет — причем оба обстоятельства тесно связаны. Роман написан как краткий пересказ десятков маленьких историй. Иногда подробный, почти до прямой речи
Цитата
Для того, чтобы прочитать Прохасько — ему нужно поверить. В нем нет кокетства. Он действительно никакой не писатель, тем более профессиональный. Он графоман. Но настолько осознанный и последовательный, что граничит с гениальностью. В «НепрОстых» он точно знает, куда идет и зачем — к рассказу как вместилищу жизни и памяти как вместилищу человека. «Единственное, о чем он говорил с клиентами вполне осознанно, были своеобразные взаимные исповеди, лишенные изысканной стилистики, но чрезвычайно богатые сюжетами… Себастьян считал такие разговоры изначальным катехизисом, обязательным первым уровнем существования»
"НепрОстые, Тарас Прохасько" byАлексей Номад

Цитата
   "...Но самый главный - баильник, присловник, сильнее всего действует присловье, говорение, бай".
      Это самая волшебная книга из всех, которые я прочитала за свою долгую и не такую уж праведную жизнь, как говорила героиня одного хорошего советского фильма. Нет, не думайте, за эту жизнь я прочитала очень многое, и очень многое люблю, в том числе и все те книги, которые перечисляли в связи с романом рецензенты "НепрОстых" (перевернув последнюю страницу, я углубилась в чтение критики). Но, кажется, еще ни разу я не испытывала такого сказочного подъема, такой вовлеченности в переживания созданных талантом писателя людей и сверхлюдей - НепрОстых. Механически двигаясь по дому, я проживала вместе с ними не судьбы, а странности судеб (как сказал в романе один герой другому, Франц Себастьяну: "...На свете есть вещи, гораздо более важные, чем то, что называется судьбой"). Ведь в создании туманных запредельных миров - главное - вот эта самая странная туманность, живущая по своим законам. Это как в фантастике главное - накал фантазийности, в остросюжетности - накал неожиданности.
      Критика же заставила меня огорчиться до слез. Как когда-то по прочтении "Идиота" разочаровал пырьевский фильм, где просматривался разве что линейный сюжет. Как убил бондарчуковский "Обитаемый остров", третьесортненький боевичок вместо грандиозного антитоталитарного романа Стругацких. Эх, кинематографисты! Никаких в ваших фильмах глубинных смыслов
"Лучшее доказательство существования Бога". Тарас Прохасько. Непростые" byТуз Галина

Цитата
(...)НепрОстые - земные боги, которые за героями наблюдают. Почти не вмешиваясь в их жизнь, наблюдают, чтобы рассказывать истории, "баи". Это все-таки не Маркес. Это Павич. Заговор места, создание ему своей мифологии. В Сербии особенно сильно ощущаешь существование страны как заданной в литературе и Кустурице. А оттуда до Карпат - рукой подать. Это все общая бывшая заколдованная Австро-Венгрия, царство принцессы Шиповник, которую наконец-то поцеловало и освободило время, и теперь она устраивает аттракцион, показывая свои древние сокровища
Цитата
К Прохасько в действительности относится старый постулат "пиши о том, что знаешь". В одном из интервью он говорит, что из всех литературных традиций ближе всего ему оказывается еврейская, главная проблема которой - проблема памяти. Но память, которая занимает Прохасько, как становится очевидно из его повестей - это память лично пережитого. Это зуд накопившегося, свербящего опыта. Когда, как в финале повести "Как я не стал писателем": "об этом обязательно нужно кому-нибудь совместно рассказать, раз не с кем наблюдать. Появляется первая мотивация к письму"
"Узнать Украину. Писатель Тарас Прохасько и современная украинская литература" byЛиза Биргер

Цитата
Паноптикум местных фриков, чудаков и безумцев впечатляет. Есть тут некто Лоци, галерист-оригинал и тайный агент НепрОстых. Или Штефан, безответственный киллер. Появляется здесь, откуда ни возьмись, и целая колония растаманов… И фабула, и ткань текста – замечательно «свихнувшиеся», странные и поэтичные. Как мифотворец, Прохасько необычайно изобретателен
"Слоеный пирог по-гуцульски: Роман-миф "горного философа" Тараса Прохасько" by Андрей Мирошкин

Цитата
Мир романа Тараса Прохасько ярок, причудлив и так же щедр на удивительные подробности, как полотна мастеров эпохи позднего Средневековья, на которых на каждом сантиметре кто-то из персонажей делает что-то интересное. Текст такой наваристый, что исследовать его вдоль и поперек в поисках необычных ракурсов, метких наблюдений и неожиданных метафор можно бесконечно. И это – в переводе с украинского на русский. А уж о том, какие богатства таит оригинал, приходится только догадываться. Проза Тараса Прохасько – чтение непростое и многое требующее от читателя, но зато и многое дающее взамен. Оно напоминает взбирание на карпатскую гору – придется попотеть, но открывающийся сверху вид того стоит
"Тарас Прохасько. «НепрОстые»" by Мария Бутербродова

Цитата
Ассоциативные связи в этой истории без начала без конца строятся просто, как в анекдоте: заяц – это животное, уши которого похожи на огурцы, а огурцы… У Прохасько все, что угодно, в любой момент может оказаться «похожим на огурцы» и повлечь за собой новую неожиданную текстовую волну. И здесь мы имеем дело отнюдь не со студентом-двоечником. Накаты и переливы завораживают. И экзотика бытийного очарования в простых явлениях – кастет из отцовского хулиганского детства, одноклассник-прогульщик, убежавший от милиции на середину замерзшего озера, военная служба в радиоактивной местности, часы, на ремешке которых можно записывать формулы счастья, зеленый кофе – оказывается гораздо больше, чем в постмодернистских мирах с магической географией
"Сюжет, заяц и огурцы" by Мария Мельникова

Цитата
Да, Прохасько не пишет, а именно рассказывает. Его голос монотонный, но узнаваемый. Речь путаная, но цельная. Он рассказывает о себе и собственной семье. Истории об отце, брате, дяде и воспоминания о военной службе закручиваются в сложную хаотическую конструкцию, по композиции напоминающую то ли спираль, то ли структуру ДНК
Цитата
Отдавая предпочтение реальности перед фикцией, жизни — перед литературой, писатель всего лишь обнажает тотальную всеядность последней. Тексты Прохасько хочется назвать внелитературой — письмом, которое уже не отличить от какого угодно иного словесного опыта
"ВНУТРИ КНИГИ" by Алексей Радинский

Цитата
ведь одна из основных черт Галичины – стремление сохранить неизменным «свое», не дать чужакам размыть галичанскую идентичность. Поэтому второй главный герой – Себастьян смешивает свою кровь с женщинами только одного, порожденного Яливцом, рода – очередная Анна перед смертью рожает ему дочь – тоже Анну, на которой потом женится Себастьян. Эндогамия, доведенная до логического совершенства. Кровь не должна уходить за пределы своего рода, сохраняя его в неприкосновенности
Просто провинция? (Т. Прохасько «Непростi») by Андрей Пустогаров

Цитата
Сначала непросто воспринимать роман из-за специфической формы, ощущение будто скользишь над текстом, хватая только "вершки" сюжета, не понимая "о чём" и "для чего". Читать "Непростых" лучше одним махом (объем небольшой, около 200 страниц), потому что стоит увлечься, погружаешься в мир Галиции...
"Непростые" Тараса Прохасько" by Мария Зуева

« Последнее редактирование: 05 Апреля 2011, 14:05:24 от raphnana »
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #46 : 08 Апреля 2011, 22:00:42 »

Зустріч із Юрком Іздриком у НАУКМА
літературний вечір «Лабіринти Юрія Винничука»
...побачити двох різних чуваків, представників двох різних феноменів але майже одного покоління. о.к., нехай — не одного. пофіг. і той і той — свого роду патріархи (це зрозуміло по увазі до їх персон, по тому, як вони себе тримали), обидва мали веселе минуле. правда, на цьому місці схожість Іздрика із Винничуком вичерпується (щоби було ясно, Іздрик — планокур зі стажем, Винничук — знаний бабій).
Іздрик до сих пір "бєзперєдєльщик", що мало зважає на щось окрім того, що йому "вкайф". людина-зміна, людина-міраж, незрозумілий, соціопатичний, колючий і сам-собі-якийсь-такий. людина без віку, так, наче з іншої планети. вірші такі різні, місцями пробирають до сліз, місцями тяжко зрозуміти а-чо-іта-ваще-за-нах. потоки свідомості, і потоки краси. проза-поезія, ні то ні інше не схоже ні на прозу, ні на поезію. якби Іздрика модерувала не Матіяш, зустріч (яку важко назвати "вдалою"), була б точно невдалою. але Матіяш вибрала "під завісу" цю оповідку про сірники, і... і (крім того, що за тим вибором легко вгадувалась Та-якій-він-до-вподоби) це був ще один пазл неймовірної і нескінченої замороки під назвою Іздрик.
Винничук — принципово інший, огрядно-трольовитий сім'янин, соціально комфортний і спрямований назовні. веселі уривки із нового роману. іноді схоже на "Швейка". раді відповіді на питання, говоріння багато й складно. модераторів було аж двоє, але радше для того, аби не дати Гостю себе заговорити (хоча бідна дівчинка не дуже могла вставити слово за Ним й іншим підстаркуватим тролем), це правда, їм не дуже вдалось. і знову крапки остаточно розставив останній прочитаний уривок. бо зненацька стало ясно, що Винничук — Майстер Слова (не гірше Прохасі чи тієї ж Богдани), що він прозаїк і багато в чому лірик, яких мало, і, зрештою, Письменник із тих, чиї рукописи навряд чи горять і принаймні частина їх писана кров'ю.
p.s. і обидва вони (якщо я нічого не переплутав) не дуже люблять сучасну бидло-владу й зичать їй найшвидшої смерті, що не може не радувати, але, зрештою, майже неважливо. бо так чи так, я бачив двох Письменників, ким би вони не були окрім того.

[mod]raphnana: детальніше про винничука тут: винничук, юрій[/mod]
« Последнее редактирование: 25 Января 2012, 19:49:46 от raphnana »
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #47 : 16 Апреля 2011, 21:30:05 »

Олесь Бузина "Тайная история Украины-Руси"
[...]
рекомендую думающим людям, не страдающим от ханжества и излишнего пиетета к традиционной подаче украинской истории.
Для тих, кому цікаво, звідки у добродія Бузини росте... "вся-ця-тєма-з-об'єнтивним-поглядом-і-бла-бла-бла" можу вказати своєрідне першоджерело, а саме статтю:"ШЕВЧЕНКО, УКРАЇНОФІЛИ Й СОЦІАЛІЗМ" Драгоманова (гугль шукає швидко).
Місцями кльово, місцями пізнавально, але місцями видається, що автор сам попався в пастку "крутіння Ш. як кому захочеться", в чому звинувачує всіх і вся. Да, хахли (читай, ми всі) — рідкісні ханжі, й прямо таки резервуари жовчі, що, зокрема, розкривається уважному читачу при ознайомленні із писанням п. Драгоманова.
« Последнее редактирование: 16 Апреля 2011, 21:32:48 от Uksus »
Записан
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #48 : 25 Мая 2011, 17:25:48 »

з останнього роману олеся ульяненка "перли і свині":
Цитата
«Мені кортіло нагадати про Спасителя, але вважав це богохульством або метанням перлів перед свинями. Хоча я відчував себе не меншим хрюнділем. Я молив Бога, щоб це божевілля скінчилося»

Огонь небесний той погас,
І в тую костяну комору
Полізли свині ізнадвору,
Мов у калюжу, та й сопуть.
І добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани
Та чарки в руки не дають
Або ножа, а то 6 зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька, матір прокляли
І тих, що до хреста держали.
А потім ніж — і потекла
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих.
А потім...

тарас шевченко, пер. пол. 1849 р.


Микола Хвильовий (1922):
Цитата
«А про свиню я так нічого й не сказав»

Цитата
«Аби жити в теперішньому паризькому суспільстві, - писав у травні 1967-го року Жан-Люк Ґодар, - ми змушені до певної міри бути в тому чи іншому сенсі повіями, або, знов-таки, жити за законами, які нагадують закони проституції»

Умовна історія свинства
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #49 : 27 Мая 2011, 18:15:11 »

юрій сичук "вовки" (2006)

ох, така щаслива, що дочитала-домучила книжку. рецензія максима чалого з "літературного форуму" - просто більше нічого додати:

Цитата
Сичук не дає нам нової прози, нового погляду і нового стилю: письмо його зужите, нехудожнє, розжовувально-публіцистичне і вкрай непоживне. Як результат – це нецікаво читати. Герої теж якісь пластмасові – без облич, осібної мови, без характерів

Цитата
Найбільша проблема автора в тому, що він не показує, а переказує, не відає, а переповідає поганим ґазетним стилем невідомо що.

Думаю, що краще купити дві пляшки доброго пива і спожити їх на соковитій траві, ніж купити і мучити в себе сей безживний роман

підписуюся під останніми словами, однак... у 2011 році за вартість цієї книженції дві пляшки пива вже не купиш - післякризова дійсність стукає у двері...
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #50 : 04 Июня 2011, 14:33:00 »

У Києві відбувся вечір пам’яті Ульяненка


олесь ульяненко "жиган"
Його звали Жиганом. Він мав квадратну, рубану пику і чорні пекучі очі. Він завжди приходив вчасно, навіть тоді, коли його ніхто не кликав, але на нього не ображалися. Невчасно Жиган не міг приходити, бо у нього особливий нюх на всяке нове діло. Навіть коли святами збиралося півдвору, розставляючи важкі тесані лави, що лишилися у спадок з дореволюційних часів, мостячи їх зручно під каштанами і порепаними липами, в холодочку, в тил Мартіросяна, де поранні видно, як сходить у сизому димку дорога і пахне матіолами. І мені видавалося, що Жигана я бачив вік. Скільки мене вимушувало жити. Його підсмикнуту нахабну губу з щіточкою підчорнених тушшю вусів. Жиган у розмові підсмикнув губу, оголюючи двійко міцних білих різців. Він ворушив вусами, тонко і акуратно підрізаними манікюрними ножицями. Вуса у Жигана пропахчені дорогим «Шипром». В куточку рота у нього потухла папіроска, і він підкурював раз по раз папіроску трофейною запальничкою і перекидав її з одного кутка в інший. Спльовував через нижню губу, роблячи за цим дійством непроникний, загадковий погляд — культ. І жінки з трьох дворів казали «оце мужчина». А мужчин катастрофічно на Чоколівці не вистачало. Коли всі впивалися на празника, і все лежало покотом, то в «расход» йшов навіть пропитий одноногий сторож Бокін. Тому Жиган йшов за перший сорт і був мрією.
(...)


Любомир Гузар презентував свою аудіокнигу «Суспільство і влада»
Цитата
Колишній предстоятель Української греко-католицької церкви Любомир Гузар презентував свою нову аудіокнигу «Суспільство і влада»
Цитата
Це перша частина трилогії під загальною назвою «Суспільство». Аудіокнижка побудована у формі інтерв’ю, видана на двох CD-дисках. Початковий тираж – 5 тисяч примірників. Розмову з Любомиром Гузаром веде народний депутат Леся Оробець. Автором передмови до книги став президент Української асоціації релігійної свободи Віктор Єленський.

За словами Любомира Гузара, він обрав тему про владу, тому що це «дуже важливий елемент у житті суспільства»
Цитата
Леся Оробець, яка теж була присутня на презентації, сказала, що ще до жодного спілкування у житті так не готувалася.

«Ми ще за півтора місяці думали, які питання наважимося поставити. Питання були також від блогерів і користувачів соціальних мереж. Книжка відповідає своїй назві, бо суспільство ставить питання про владу і подекуди отримує не очікувано гострі відповіді», – зазначила депутат
Цитата
Аудіокнигу «Суспільство і влада» можна буде придбати у храмах УГКЦ по всій Україні. Також книгу можна замовити, скориставшись послугами Інтернет-крамниці nashformat.ua («Наш формат»). Магазин «Нашого формату» є у Львові, Івано-Франківську та Києві. На сайті nashformat.ua можна оформити замовлення на усі аудіокниги Л.ГУЗАРА, а також дізнатися адреси і телефони крамниць
« Последнее редактирование: 04 Июня 2011, 14:38:28 от raphnana »
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #51 : 08 Июня 2011, 18:07:28 »

Через “И” Андрухович їздив до Швеції

Цитата
Юрій Андрухович уже завершив роботу над  рукописом своєї нової книги “Лексикон інтимних міст”. За попередньою інформацією, ця своєрідна “географічна абетка”  має з’явитися в книгарнях  11 листопада цього року (тобто 11.11.2011). Цього ж дня книгу також буде презентовано. Оскільки письменник  завершив її написання 11.01.2011, а кількість охоплених міст вивела на цифру 111, то фіксована дата виходу і презентації окреслилася цілком логічно. Як повідомив Юрій Андрухович “ЛітАкценту”, найбільше в роботі над книгою його здивував обсяг

Цитата
На запитання про найскладнішу літеру-місто письменник відповів: “Є літери, з яких починаються назви дуже багатьох міст: Б, К, Л, М. На ці літери в мене є міста, про які можна дуже багато всякого написати – Берлін, Київ, Львів, Москва. Складно з літерою И. Я мусив спеціально їхати до Швеції, щоб відвідати Истад, я пробув у ньому лише дві години. Приблизно такі ж проблеми я мав і з Й. Йошкар-Ола? Якось не тягнуло. Я вирішив назвати той розділ “Йорк, Новий” і це в мене Нью-Йорк. Така собі невеличка тактична хитрість, утім, цілком прозора”

Опубліковано: 08 Червень 2011, 18:06:07
Танцьований «Червоний Елвіс»
Цитата
Наприкінці травня відбулася київська прем’єра вистави «Червоний Елвіс» харківського театру «Арабески» у Національному центрі театрального мистецтва ім. Л. Курбаса. Повний зал п’ять разів викликав акторів на біс, тому можна говорити про певний успіх

Цитата
«Червоного Елвіса» написав Сергій Жадан. Поціновувачі його творчості прочитали цей текст в антології «Трициліндровий двигун любові».

Сам текcт – це постмодерна гра трьох стихій: комуністичного дискурсу соціальної боротьби, дискурсу американської поп-культури та дискурсу месіанства. Ці три дискурси сплітаються на тлі українського сьогодення з його самотніми вагітними домогосподарками та рекламними агентами-наркоманами

Цитата
Музику до постановки робив Younnat в особі Олега Сердюка, клавішника харківської групи «Lюк». Він вдало підібрав до постановки пісні своєї групи та саундтреки Майкла Наймана з фільмів Пітера Ґріневея.

Вистава тривала 54 хвилини і складалася з шести новел. Це саме такий відтинок часу, за який актори не втомлюються танцювати, а глядачі не знуджуються від споглядання танців
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #52 : 09 Июня 2011, 13:05:52 »

   
Зустріч із Юрком Іздриком у НАУКМА
Поетичні identity Юрка Іздрика (цитати, фото та відео з виступу в Могилянці 07.04)

Цитата
У жовтій футболці з вертольотами-апачами, виблискуючи окулярами та виголеною головою, Іздрик розповідав про поезію, яку він почав недавно писати, власні identity, природу кайфу та багато інших речей. Читав вірші і читав прозу, а ще відповідав на питання, здебільшого на ті, на які сам хотів відповідати, байдуже, чи ставив їх хтось йому. Інколи йому хотілося вірити, постійно – хотілось слухати і чути
свята правда, особливо про "відповідав на питання, здебільшого на ті, на які сам хотів відповідати, байдуже, чи ставив їх хтось йому" ;)

про лінощі:
Цитата
А живу я бездарно, марную час, за що певно теж буду на тому світі відповідати. Але в мене є на те своя теорія. Я страшенно лінивий і ця теорія виправдовує мою лінь. Згадайте свій останній день, чи тиждень, чи будь-який період життя, і виявиться у кожному, що меншою мірою 80 % зусиль, енергії, продукції, яку ви робили – це все пуста марнота марнот, витрачання часу, заробляння бабла, коротше кажучи, туфта. А те, заради чого людині дійсно варто жити – це якщо назбирається в людини на 20 %, то вже кайф. Тож коли я нічого не роблю, то я, очевидно, не роблю тих 20 % хорошого, світлого і важливого, що я міг би зробити, зате я не роблю 80 % лайна, яке міг би робити

про кайф:
Цитата
Найвищий кайф – це віддавати. І коли це знаєш, віриш і коли маєш чим поділитися – це найбільший кайф. Те, що ти віддав, тобі окупиться сторицею по любому. Інша справа, яка приносить задоволення: кожна людина, які моральні засади вона не мала би, яке віросповідання вона не мала, сконструйована в такий спосіб, що вона хоче творити добро і хоче бути доброю. Кожен найгірший злочинець завжди має якусь мотивацію, якою він намагається пояснити ці вчинки позитивно. Тож, кожна людина може отримувати максимум задоволення, якщо буде робити все згідно зі своєю природою. Страшно банально, але так воно є. Навряд чи можна закріпити це назавжди, але прагнути цього є найважливішою річчю.


Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #53 : 15 Июня 2011, 12:41:41 »

ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА В ІНТЕРНЕТІ: ДЕ, ЩО І ЯК
Цитата
Огляд українських літературних онлайн-ресурсів для маленьких читачів

Цитата
Власні інтереси в мережі та різної якості ресурси мають видавці, розповсюджувачі, бібліотекарі, методисти, журналісти, письменники, перекладачі, редактори, художники, які працюють для дітей, і навіть діти, які пишуть для ровесників. Тож відповідь на сакраментальні для багатьох дитячих письменників питання «Чому не читають?» чи «Чому не друкують?» значною мірою криється в тому, наскільки той чи інший автор присутній у мережі. Адже саме там проводять чималу частину часу як платоспроможні громадяни, так і політико-економічна та культурна еліта країни, менеджери, науковці, видавці, вчителі, бібліотекарі та інші корисні письменникові люди.
(...)
Чимало розмов-тем навколо цього точиться на різних форумах («Дитяча література в Україні» на «ЛітФорумі», «Улюблена дитяча книжка» на «Українському форумі»
(...)
Водночас, за останнє десятиліття в мережі з’явилося чимало сайтів видавництв(«Грані-Т», «Видавництво Старого Лева», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Навчальна книга – Богдан», «Теза» та ін.), котрі також містять анонси, посилання на рецензії, стислі відомості про авторів та ілюстраторів книги для дітей
(...)
Ще однією ознакою часу є сайти книгарень і спеціалізовані інтернет-магазини. За малим винятком (книгарня «Є», «Арт-Вертеп») вони безликі, не містять відомостей про авторів, демонстраційних версій видань, рецензій тощо, бо господарі не спішать співпрацювати з письменниками та критиками, сподіваючись, що «народ і так купуватиме»
(...)
Містить літературні сторінки з можливістю «виставлення» та «обговорення» текстів (зокрема й для дітей) фактична більшість так званих родинних («МамаТато», «Світ мам», «Киевский семейный портал» тощо) і «дитячих» («Малюк», «Соняшник») сайтів, а також фахові журналістські ресурси (на зразок першої соціальної мережі журналістів «ХайВей»)
(...)
Існує також чимало електронних бібліотек, наповнених випадковими книжками різного часу та якості, дібраними за принципом «я читав». Хоча серед них трапляються дуже симпатичні проекти, що містять достойні тексти та належно дібрану достовірну інформацію. Скажімо, «Читанка» (дитяча публічна онлайн-бібліотека) має не лише архів нині малопоширених книжок і часописів, а й колекцію ілюстрацій до дитячих видань 690 художників! Зразком живого модерного середовища, що не лише забезпечує доступ до текстів і відомостей, а й підтримує жвавий діалог із користувачем, є «Читальня Слоника Дзвоника». Гарно заявили себе вузькоспеціалізовані тематичні сайти «Весела абетка», «Загадки» та «Українська казка».

Варто згадати також електронні версії періодичних видань, зокрема адресовані дітям. Порівняно з паперовими, вони дають змогу безпосередньої участі читача в обговоренні і творенні матеріалів, інколи доповнені інтерактивними конкурсами тощо. Серед кращих – сайт «Країна ангелят», що відображає часописи «Ангелятко» та «Крилаті», сайти «Пізнайка» та «Казкового вечора», «Острів знань». Живим залишається сайт «Соняшника», де розміщено всі номери нині закритого однойменного видання. На жаль, «старожили» ринку – «Малятко» й «Барвінок» – не сподобилися навіть на власну сторіночку чи блог.

На цікаві знахідки можна наштовхнутися серед блогів, частина з яких місить рецензії щиро залюблених у дитячу літературу людей, котрі пишуть про книжки, куплені для власних дітей (на момент заснування «спільноти блогів про культуру» «СУМНО» там з’являлося одна-дві рецензії на дитячі видання на рік, а нині їх – три-чотири на місяць!)
(...)
Мають власні блоги й дитячі письменники: на гарному рівні підтримує «Дискурс» у «Живому журналі» Іван Андрусяк, заявлено блог Лесі Ворониної
(...)
В останнє десятиліття відбулося також значне зміщення інтересу науковців у бік літератури для дітей, зокрема, у Львові засновано «Центр дослідження літератури для дітей і юнацтва», постійними стали представницькі тематичні наукові форуми у різних регіонах країни (Львів, Київ, Бердянськ, Тернопіль) тощо
(...)
Щодо критики, то пожвавлення її уваги до видань для дітей засвідчує не лише постійність публікацій у мистецьких виданнях, а й поява спеціалізованих електронних ресурсів. На початку року на знаному сайті «ЛітАкцент» відкрилася сторінка «Літачок», присвячена критиці та популяризації дитячої літератури, а на сайті Національної бібліотеки України для дітей – електронний ресурс «КЛЮЧ» («Краща література юним читачам»), задуманий як спільний для дітей і дорослих простір, покликаний активізувати увагу суспільства до дитячої книги як унікального соціокультурного явища і дати змогу кожному взяти участь у серйозній розмові про конкретні книги й долі дитячої книжки загалом. Водночас, увагу чималої кількості любителів і фахівців привернув авторський проект Марії Семенченко – електронний журнал про дитячу літературу та ілюстрацію «BOOKа»
Записан
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #54 : 23 Сентября 2011, 23:53:58 »

Хай буде тут.
Сьогодні вдалось сходити на виставу за Жаданом "Гімн демократичної молоді". І от що: не думав, що визнаю це колись, але творчість Жадана — це щось таке, що не може бути зіграно/поставлено в принципі. І не то, щоби вистава була погана. Ні, вистава дуже й дуже хороша. Я б, можливо, навіть вніс її в свій Топ-10, якби в мене такий по виставам був. Чудові актори. Прекрасна режисерська робота. Афігєнні рішення й засоби. Маст сі. Але одна умова: не бачити/чути перед сим, як Жадан себе читає сам. Не сказати, щоби це було для мене чимось новим, зараз ще раз констатую: почувши Жадана один раз, всі наступні рази, коли читаєш його поезію, в голові звучить його голос. Коли читаєш його прозу, розумієш, що це теж поезія, і в голові час від часу теж звучить його голос. А грати поезію Жадана... це грати, як не крути. Грати щось таке, що не потребує жодних зайвих рухів, сценічної активності, ходіння чи ще чогось. Тому що самі по собі слова, написані цим автором, несуть шепотіння й крики Бергмана, рівний відчай Антоніоні, казку сну Фелліні, автентичне божевілля Іллєнка. А на виставі це було так: дивишся виставу; слухаєш акторів; дужче чи менше чуєш за ними Автора і кайфуєш; потім слова пропадають, бо мусять же вони колись пропасти; або актор починає їх говорити якось не так; і всьо; що б не діялось на сцені; якими б відвертими вони всі там не були. А вони були. Прекрасна головна героїня Марта — Ксенія Баша-Довженко, австралійський священник Джонсон і Джонсон — Олексій Богданович (хто не знає, Річард VI, дається, із вистави "Кін IV"), доктор-"гей" — Тарас Жирко. Проте-зате-однак, їх я згадав тому... що вони читали Жадана так, що мені подобалось.
Загалом: неймовірно круто, що цього автора ставлять на сцені; дуже-дуже кльово, що люди купують квитки, щоби потрапити на цю виставу; й зал аплодував стоячи; й було з-за чого поплакати вкінці. Так що я б на вашому місці сходив у будь-якому випадку.
« Последнее редактирование: 23 Сентября 2011, 23:57:36 от Uksus »
Записан
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

raphnana

  • Модератор
  • *****
  • Карма: +386/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 605
  • ナミ
    • Просмотр профиля
    • http://raphnana.livejournal.com/
Сучасні українські автори
« Ответ #55 : 16 Февраля 2012, 12:49:54 »

просто щось гарне...

Богдана Матіяш:
5. (усміх)

Серед зими, серед найбільших у цю зиму морозів кажеш мені, щоб я написала про сміх чи принаймні про усміх. На вулиці лід, і треба йти обережно, щоби не послизнутися; в ці дні мені холодно навіть в обличчя, і майже постійно замотую його шаликом, так що залишається видно тільки очі, і я думаю, чуючи це прохання, що воно як ніколи вчасне. Бо є мало речей тепліших і потрібніших за усміх. Бо є мало речей, які роблять людину такою вільною, як сміх. Бо, врешті, мало коли люди стають такими щасливими, ніж тоді, коли можуть сміятися – радісно й легко. Коли їх зустрічають усміхом, що народжується з приязні й довіри, і коли вони теж можуть відповісти усміхом тим, хто їм близький і кого вони люблять.

І ще думаю, що серед снігу добре сміятися, що зимі загалом пасує сміх і радість, і що найкращий той сміх, яким можна навзаєм одні одних обдаровувати. І що саме слово «обдаровувати» таке велике… Люблю сміх, який нічого не руйнує й нікого не кривдить. Сміх, у якому не треба ні від чого боронитися. Сміх, що роз’яснює наші обличчя і після якого не приходить смуток, який не заступає справжніх речей і не замінює їх на несправжні. Сміх, із яким стаємо простими і добрими, в якому можемо вільно й нелукаво сміятися, бути майже дітьми…
Хочеться просити про такий сміх і усміх – коли вони з радості й довіри. І хочеться, щоби більше облич довкола усміхалися. Щоб вони роз’яснювалися в усміхові, щоб він руйнував недовіру й непевність, щоб перед ним відступали зніяковіння і прикрість, щоб сміх боров кожен наш страх. Не хочу тільки, щоб ми хотіли сміятися з когось, бо, навіть не хотячи, можемо цим скривдити. Хочу, щоб весь наш сміх був із любові. Щоб він був такий чистий та іскристий, як сніг… Або як вода у водоспаді, як бризки, що опадають у воду, або просто як теплий промінь сонця..

Усміхаюся, згадуючи тих, кого люблю. Усміхаюся, згадуючи, як по-різному народжується їхній усміх – і як освітлює їхні обличчя. Якими вони тоді стають красивими… Усміхаюся, згадуючи наші розмови й багато за них дякуючи.

Згадую матір Терезу, яка завжди була щедра на усміх і обдаровувала ним найубогіших і найзабутіших, і він виявлявся ціннішим за найкоштовніші скарби. Вона казала своїм сестрам, що воліє, щоб вони усміхнено робили звичайні речі, ніж грубіянили, роблячи чуда. Думаю про багатьох інших святих, які знали, що треба бути веселим, щоби бути святим. Думаю про юродивих, які добровільно виставляли себе на посміх, воліючи бути висміяними ради Христа, ніж мати похвалу й славу від світу. Врешті, думаю про тих, хто не боїться бути смішним, хто вміє з себе сміятися. З ними добре. З ними світ дуже добрий – такий, яким його люблю.

Кажеш, що сміятися тяжче, ніж сумувати. Але подивися, скільки довкола тепла і світла, і не зможеш не усміхатися, коли зір навчиться надовше спинятися на найменших речах, яких так багато маємо в кожному дні. Бо ж завжди все починається з найпростішого. Із того, щоби прожити з вдячністю кожен свій ранок, день, вечір і ніч; подякувати за спокійний день і за світлий сон, із якого ми рано збудилися; і за тих, хто поруч, і тих, хто далеко, бо гарно, що когось можемо обійняти, а за кимось скучати, бо одне й друге – дар. І зрадіти з того, що так гарно ми всі в світі одні одним сталися.

Усміхаюся – губами, очима, всією шкірою обличчя. Дивлюся довкола, і ці засніжені краєвиди пригадують мені зимові картини Бройґеля – такі добрі й радісні. І на якусь мить мені здасться, що ми теж ідемо в котрійсь із них. І є найбільші в цю зиму морози, і йти трохи холодно й трохи слизько, і кажеш мені, щоб я написала про сміх чи бодай про усміх. І я, замотана шаликом майже до очей, усміхаюся.

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2012/02/14/4-usmih/">ЛітАкцент</a>
...don't ever tell anybody anything. if you do, you start missing everybody... (c) jerome david salinger
... варчилось... хлив'язкі тхурки... (с) тетяна тарабукіна aka lewis carroll
боХтоЖ,уКогоВсеВпорядку,/неЛюбитьЯгіднуПомадку!..(с) віктор морозов aka roald dahl

Uksus

  • Глобальный мудератор
  • ******
  • Карма: +995/-46
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Мужской
  • Сообщений: 2579
  • It's gonna be OK
    • Просмотр профиля
Сучасні українські автори
« Ответ #56 : 21 Мая 2012, 17:33:35 »

Ще раз учора побував на читаннях різних поетів, й Богдани Матіяш на "Київських Лаврах". Саме так. Навіть там було враження, що от, були вони: старі, не дуже, зовсім молоді, й Вона. І всі вони прийшли туди радше не почитати свої вірші а послухати Її. "Наймолодшу й наймудрішу", як сказав один дядя, що читав перед Нею. Єдине, вчора Богдана читала мало і наче якось стримано. І ще перед всім цим сказала, мовляв, сидячи поряд із такими поетами себе вважати поетом важко. От чемна, й, головне, наївна людина. І головне ж, чесно так думає :buck2:
На додачу: трохи відео, правда, не звідти, а із Тернополя. Там просто читає Богдана Матіяш і модерує Іздрик O0
"pluralitas non est ponenda sine necessitate". Occam's razor
..и динозааАААааВрррррррррРРРР!!!

587

  • * 23 *
  • *****
  • Карма: +2443/-113
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 11042
  • All your base are belong to us
    • Мой статус
    • Иконка твиттора
    • Просмотр профиля
    • Triskaidekaphilia

(тут далеко не лише сучасні автори, але дуже непоганий список вийшов, як на мене)

=*=
Від Сковороди до сьогодення:
100 знакових творів українською мовою


Спецпроєкт Українського ПЕН та The Ukrainians

Напевно, кожен, роздумуючи, що варто почитати, натрапляв на добірки «100 найкращих книжок усіх часів», «100 найкращих романів, написаних англійською», «100 знакових книжок за версією «Нью-Йорк Таймс»...

У багатьох національних літературах існують списки обов’язкових до прочитання книжок. Подібні переліки укладають авторитетні медіа, бібліотеки, державні інституції чи знані автори. На основі цих списків видавці формують колекції «Золотого фонду літератури», чиновники і меценати закуповують видання для бібліотек, а читачі — формують свої читацькі плани.

До сьогодні в Україні жодне видання чи інституція не бралися за укладання подібного списку. Це завдання вирішив взяти на себе Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу, до якого входять провідні українські письменники, журналісти, видавці, перекладачі, науковці та правозахисники. Укладання цього списку тривало понад півроку і включило в себе кілька етапів голосувань та обговорень.


=*=

Детальніше на https://pen.theukrainians.org/
Записан
    nw: Mandalorian, His Dark Materials, Watchmen, Silicon Valley S06, Duck Tales, Lemony Snicket, Star Trek TNG, “Love, Death & Robots”
  • nr: Макс Фрай «Энциклопедия мифов», Павел Шумил
  • ng: Overwatch, BG:EE, EVE Online, Pokemon Go, Go/Baduk
Не согласен — возражай.
Возражаешь — предлагай.
Предлагаешь — делай!
 

Страница сгенерирована за 3.335 секунд. Запросов: 148.