Walking Dead / І мертві підуть, сезон 2, після 7-ми серій
Недарма я не написав режисера. Бо у кожної серії цього сезону серіалу режисер формально новий (як я зрозумів). Але рулить усим (і незмінно внесений у графу "Writers), мабуть, таки Frank Darabont. Крім того, що він є автором коміксу, цей кльовий чувак доклав руку (як можна дізнатись із врот-арту чи ІмДеБе) до "Зеленої милі" й "Втечі з Шошенку". Що як-би всьо і пояснює. А саме те, чому серіал такий кльовий. Зокрема, 2-й сезон.
Серіал знову вийшов на лінію коміксу, але, на мій смак, у значно реалістичнішому (якщо можна таке написати про фільм, у якому фігурують ходячі мерці) й "дорослішому" керунку. Немає зайвих рефлексій, принаймні ті, які є, здаються доречними. Головний герой однозначно не такий феєричний долбойоб, як у коміксу (спасибі, Френк, це була афігєнна ідея). Герой-антагоніст (умовний) теж нівроку, його прототип із коміксу значно програє по харизмі. Словом, варто було авторам трішки переставити наголоси, і вийшло саме то, що треба: трешове дійство без однозначних відповідей, яке можна у будь-який момент повернути, куди тра, в етичному чи сюжетному сенсі. Й ти не знаєш, хто маладєц, а хто -- лопух і мудак. Вірніше, ти сам вибираєш, бо автори чесно дають тобі такий вибір.
Із технічних недоліків: читав на торентах, мовляв, зомбі стають від серії до серії все повільнішими й неповороткішими. Єранда. В мене жодного такого враження не виникло. Поведінка тих зомбі, які з'являються, сильно залежить від умов, у яких із ними зустрічаються герої. У всьому 2-му сезоні, можливо, був один момент, про який можна сказати або "не вірю", або "героєві казково фартонуло". При чому рівнозначно.
Висновок: зомбі-треш вищої проби; японцям є чому повчитись як у сенсі зомбі-трешу, так і в сенсі екранізації мальованих історій.
